Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гусятинському районі Тернопільської області (далі - відділення Фонду), товариства з обмеженою відповідальністю "Гусятинський агропостач" (далі - ТОВ "Гусятинський агропостач") про встановлення факту нещасного випадку, стягнення страхових виплат та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргоюОСОБА_1на ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 14 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 22 травня 2008 року,

У вересні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що працює водієм у ТОВ "Гусятинський агропостач". 28 липня 1992 року під час виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок: під час вирівнювання гвинта стяжки у кузні сусіднього колгоспу травмував праве око, про що зазначено в акті про нещасний випадок. Висновком МСЕК від 4 січня 1996 року йому встановлено 50% втрати професійної працездатності. З 1 січня 1993 року до 31 березня 2001 року підприємство, а з 1 квітня 2001 року до 1 травня 2003 року відділення Фонду виплачували йому страхові виплати, з розмірами яких він не погоджується. На даний час страхові виплати не виплачуються. Вважає, що йому спричинено моральну шкоду внаслідок трудового каліцтва. Просив встановити факт нещасного випадку на виробництві, стягнути з відділення Фонду на його користь щомісячні страхові виплати за період з 1 травня 2003 року до 1 липня 2007 року в сумі 24 762 грн., з 1 липня 2007 року - в сумі 495 грн. 24 коп., стягнути з відповідачів на його користь 20 тис. грн. моральної шкоди.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останньою ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 14 березня 2008 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 22 травня 2008 року, визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1., відділенням Фонду та ТОВ "Гусятинський агропостач", за умовами якої ОСОБА_1. відмовляється від свого позову про встановлення факту нещасного випадку, про стягнення страхових виплат та про відшкодування моральної шкоди, а ТОВ "Гусятинський агропостач" погоджується в добровільному порядку провести йому одноразову виплату в розмірі 1 тис. 250 грн. шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача. Провадження у справі закрито.

ОСОБА_1. звернувся до Верховного Суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 14 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 22 травня 2008 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і ухвалити нове рішення.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відхиляючи скаргу ОСОБА_1 на ухвалу місцевого суду про закриття провадження у справі у зв'язку з визнанням мирової угоди, апеляційний суд виходив з того, що у попередньому судовому засіданні позивач виявив бажання укласти мирову угоду, в судовому засіданні 14 березня 2008 року ОСОБА_1. та представники відповідачів подали суду проект мирової угоди та заяви про її затвердження, зміст мирової угоди був зачитаний сторонам і підписаний ними, наслідки закриття провадження у справі сторонам роз'яснено.

Повністю з висновками суду першої й апеляційної інстанції погодитись не можна.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

Тобто, мирова угода - це досягнута між сторонами в ході судового розгляду і під контролем суду заснована на взаємних поступках угода, яка по новому визначає їх суб'єктивні права та обов'язки. Метою такої угоди є врегулювання спору між самими сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмету спору. Не може визнаватися судом мирова угода, в якій нічого не вирішено про долю заявлених позивачем вимог і умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами, так як така угода не приведе до усунення конфлікту.

Судом встановлено, що з 1988 року ОСОБА_1. працював водієм Гусятинського агропостачу, правонаступником якого став відповідач - ТОВ "Гусятинський агропостач". У 1992 році ОСОБА_1. отримав травму, було складено акт за формою Н-1. Висновком МСЕК йому довічно встановлено 50% втрати професійної працездатності за трудовим каліцтвом. У відшкодування шкоди підприємство виплачувало на користь ОСОБА_1 щомісячні платежі. 25 травня 2001 року документи на виплату страхових платежів були передані до Фонду, а 24 червня 2003 року ТОВ "Гусятинський агропостач" направило Фонду лист про відкликання цих документів. Постановою Фонду від 1 липня 2003 року страхові виплати на користь ОСОБА_1 припинено у зв'язку з тим, що з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості (п. 3 ст. 38 та ст. 40 Закону України "Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"). За фактом незаконного складення акту за формою Н - 1 про нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_1 порушена кримінальна справа відносно колишніх посадових осіб Гусятинського агропостачу, яка неодноразово закривалася, а постанови про закриття неодноразово скасовувалися.

Аналізуючи встановлені судом обставини справи та зміст визнаної судом мирової угоди, колегія суддів приходить до висновку, що провадження по справі закрито незаконно, так як відмова від позову і укладення мирової угоди - це різні за своєю правовою природою процесуальні дії. ОСОБА_1. відмовився від позову, ТОВ "Гусятинський агропостач" зобов'язалося у зв'язку з цим сплатити йому одноразове відшкодування у сумі 1250 грн., а Фонд взагалі ніяких обов'язків на себе не взяв, тобто конфлікт між сторонами не усунутий, це означає, що мета мирової не досягнута, а її зміст суперечить вимогам закону.

За положеннями ч. 5 ст. 175 ЦК України якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи наведене, постановлені судами ухвали підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргуОСОБА_1задовольнити частково.

Ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 14 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 22 травня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.