Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 треті особи: ДКП БТІ та ДРОНМ м. Севастополя, приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договору дарування недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Севастополя від 19 червня 2008 року,

У жовтні 2003 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ухвалою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 1 вересня 1997 року прийнято відмову від позову ОСОБА_2. про поділ майна подружжя та провадження у справі закрито. Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 21 лютого 2002 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, визнано недійсною реєстрацію права власності та реєстраційне посвідчення на квартируАДРЕСА_1 за ОСОБА_3., визнано недійсним договір дарування квартири від 22 липня 1997 року, укладений між ОСОБА_2та ОСОБА_4. Незважаючи на рішення суду, яке набрало чинності, 14 червня 2003 року ОСОБА_4. подарувала спірну квартиру ОСОБА_4 Позивач просив визнати недійсним договір дарування квартири від 14 червня 2003 року, укладений між ОСОБА_3. та ОСОБА_5, як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: ст. ст. 48, 86 ЦК УРСР, ст. 19 Закону України "Про власність", оскільки ОСОБА_4. на момент укладення угоди не була власником спірної квартири й не мала права розпоряджатися нею.

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 11 травня 2004 року позов задоволено, визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 укладений 14 червня 2003 року між ОСОБА_4. і ОСОБА_5

Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 19 червня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Визнано недійсним в частині договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 14 червня 2003 року між ОСОБА_4. та ОСОБА_5

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 21 лютого 2002 року визнано недійсним договір дарування квартири від 22 липня 1997 року, укладений між ОСОБА_2та ОСОБА_4. Відповідачка, не будучи власником квартириАДРЕСА_1 у порушення ст. ст. 48, 86 ЦК УРСР, п. 3 ст. 19 Закону України "Про власність" неправомірно подарувала 14 червня 2003 року спірну квартиру ОСОБА_4

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що визнання рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 21 лютого 2002 року недійсним укладеного 22 липня 1997 року між ОСОБА_5. та ОСОБА_3. договору дарування спірної квартири, не свідчить про те, що право власності на частину квартири від матері до дочки перейшло незаконно. Відповідно до вимог ст. 60 ЦК УРСР недійсні частини угоди не тягнуть за собою недійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що угода була б укладена й без включення недійсної її частини.

З такими висновками апеляційного суду не можна погодитися.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У порушення зазначеної норми права апеляційний суд провів переоцінку судового рішення від 21 лютого 2002 року, яке набрало чинності, дійшов необгрунтованого висновку про недійсність угоди від 22 липня 1997 року тільки в її частині, хоча зазначеним судовим рішенням договір дарування квартири визнаний недійсним у цілому.

Згідно зі ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 33-9 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Севастополя від 19 червня 2008 року скасувати, залишити в силі рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 11 травня 2004 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.