Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Новомиколаївської сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинок, визнання права власності на частку в колгоспному дворі за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_1ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 5 червня 2008 року,

У серпні 2007 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вони з народження постійно мешкають у будинку АДРЕСА_1 Земельна ділянка для забудови будинку надавалася колгоспом імені Кірова в 1969 році ОСОБА_3 Господарство ОСОБА_3 значилося як господарство колгоспника, про що свідчать записи в погосподарських книгах. У 2003 році ОСОБА_3. помер. Після його смерті сторони продовжували проживати в будинку, однак свої права не оформили юридично. У 2005 році ОСОБА_6. звернулася до суду з позовом до позивачів про їхнє виселення з будинку. У процесі розгляду цивільної справи їм стало відомо, що ОСОБА_6. на підставі рішення виконавчого комітету Новомиколаївської сільської ради від 16 лютого 2005 року отримала 22 березня 2006 року свідоцтво про право власності на весь жилий будинок. Вважають, що спірний будинок належав колгоспному двору, вони є членами колишнього колгоспного двору й кожному з них належить по 1/5 частині майна колгоспного двору. Позивачі просили поновити строк позовної давності, визнати недійсними рішення виконавчого комітету Новомиколаївської сільської ради від 16 лютого 2005 року та свідоцтво про право власності на жилий будинок від 22 березня 2006 року на ім'я ОСОБА_4визнати за кожним із них право власності по 1/5 частині спірного будинку.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 8 квітня 2008 року позов задоволено. Поновлено строк позовної давності, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Новомиколаївської сільської ради від 16 лютого 2005 року № 11 у частині видачі свідоцтва про право власності на жилий будинок з господарськими спорудамиАДРЕСА_1 Визнано недійсним свідоцтво про право власності на спірний будинок, видане на ім`я ОСОБА_4. Визнано за ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5право власності по 1/5 частині спірного будинку за кожним.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 5 червня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням правління колгоспу імені Кірова від 10 квітня 1969 року ОСОБА_3 виділено присадибну ділянку розміром 0,25 га, на якій побудовано в 1972 році спірний будинок. ОСОБА_3. працював у міжколгоспній організації шофером та слюсарем станції технічного обслуговування. ОСОБА_6. працювала в колгоспі імені Кірова з 1954 року до 1989 року, ОСОБА_2 - з січня 1986 року до вересня 1996 року, а ОСОБА_2 - з квітня 1987 року. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження. У погосподарських книгах Новомиколаївської сільської ради з 1970 року ОСОБА_3. записаний як голова господарства будинкуАДРЕСА_1 Форма господарства вказана як "господарство колгоспника". На час припинення статусу колгоспного двору сторони проживали разом у спірному будинку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що позивачами не надано належних доказів у підтвердження того, що спірний будинок мав статус майна колгоспного двору. Посилання на витяги з погосподарських книг спростовуються запереченнями виконавчого комітету Новомиколаївської сільської ради.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

Відповідно до положень нормативно-правових актів, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, а саме: Технічних вказівок по веденню книжок погосподарського обліку в сільських радах, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 27 червня 1972 року, Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 13 квітня 1979 року № 112/5, Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 12 травня 1985 року № 5-24/26, суспільна група господарства переважно встановлюється залежно від роду занять глави сім'ї. Глава сім'ї визначається в кожному конкретному випадку повнолітніми членами сім'ї за їхньою взаємною згодою. Залежно від роду занять глави сім'ї господарство відноситься до суспільної групи колгоспників, робочих, службовців, кустарів чи селян-одноосібників. Виняток із загального правила складають господарства, в яких проживають працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять глави сім'ї, відносяться до господарства колгоспників. Члени колгоспу, які працюють у міжгосподарських організаціях, відносяться до суспільної групи колгоспників.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції зазначених положень не врахував, дійшов необгрунтованого висновку, що спірний будинок не мав статусу майна колгоспного двору.

Суд першої інстанції дослідив усі обставини справи, дав їм правову оцінку, дійшов правомірного висновку про порушення прав позивачів на їх частки в майні колгоспного двору.

У силу ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 336, 33-9 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 5 червня 2008 року скасувати, залишити в силі рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 8 квітня 2008 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.