Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Кобилянського М.Г.,

суддів: Загороднього А.Ф., Заїки М.М.,

секретар судового засідання: Іванова Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Рівненської області, Генеральної прокуратури України про визнання неправомірним та скасування висновку, скасування та визнання нечинним наказу, поновлення на посаді, зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу,

за касаційними скаргами ОСОБА_1 та прокуратури Рівненської області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року,

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:

визнати неправомірним та скасувати висновок за результатами службового розслідування за фактом скоєння кримінального правопорушення прокурором прокуратури Рівненського району юристом 1 класу ОСОБА_1;

визнати нечинними та скасувати накази прокуратури Рівненської області "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 6 липня 2015 року № 699 та виконувача обов'язків Генерального прокурора України "Про зміну наказу прокурора Рівненської області від 06.07.2015 № 699" від 8 липня 2015 року № 27дк;

поновити його на посаді прокурора прокуратури Рівненського району Рівненської області;

стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням в кримінальній справі (кримінальне провадження № 42015180000000163).

У касаційних скаргах ОСОБА_1 та прокуратура Рівненської області, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просять скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду. Позивач зазначає, що на час постановлення оскаржуваної ухвали про зупинення провадження у даній справі жодної порушеної відносно нього справи в порядку кримінального судочинства не розглядалося, він лише підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ), кримінальне провадження до суду не направлено і судове провадження не розпочато. До того ж, предметом цього позову є його незаконне звільнення за результатами службового розслідування, при проведенні якого було допущено численні порушення. Крім цього, службове розслідування жодним чином не стосується притягнення його до кримінальної відповідальності. Відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що предметом доказування в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 є наявність у діях позивача складу злочину та неможливість розгляду цієї адміністративної справи до розгляду кримінального провадження № 42015180000000163 від 2 липня 2015 року, оскільки позивача звільнено не у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Перевіривши доводи касаційних скарг, правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, у межах, визначених частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення касаційних скарг.

Апеляційним судом встановлено, що наказом прокуратури Рівненської області "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 6 липня 2015 року № 699 прокурора прокуратури Рівненського району Рівненської області юриста 1 класу ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за порушення Присяги працівника прокуратури, скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури.

Наказом виконувача обов'язків Генерального прокурора України "Про зміну наказу прокурора Рівненської області від 06.07.2015 № 699" від 8 липня 2015 року № 27дк внесено зміни у пункт 1 наказу прокуратури Рівненської області від 6 липня 2015 року № 699, а саме: "Вважати прокурора прокуратури Рівненського району Рівненської області юриста 1 класу ОСОБА_1 звільненим із займаної посади за порушення Присяги працівника прокуратури та вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури, з позбавленням його класного чину "юрист 1 класу", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 26.07.2013 № 393-к".

Ці накази були винесені на підставі висновку службового розслідування, проведеного після обставин, що сталися 3 липня 2015 року, коли прокуратурою Рівненської області із залученням спеціального підрозділу УМВС України в Рівненській області "Сокіл" відразу після отримання неправомірної вигоди, в приміщенні службового кабінету прокуратури Рівненського району, затримано прокурора прокуратури Рівненського району Рівненської області ОСОБА_1 В ході проведення огляду місця події було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 12 000 грн.

4 липня 2015 року прокурору прокуратури Рівненського району ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні № 42015180000000163.

У слідчому відділі прокуратури Волинської області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015180000000163 щодо підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. В основу вказаної підозри покладені, зокрема, ті обставини, що 3 липня 2015 року ОСОБА_1 нібито отримав неправомірну вигоду грошові кошти в сумі 12 000 грн за вжиття заходів щодо закриття кримінального провадження.

Зупиняючи провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 156 КАС України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом доказування в цій адміністративній справі є обставини, які становлять об'єктивну сторону складу злочину, а наявність в діях особи складу злочину може бути встановлена виключно в порядку кримінального судочинства. Зробивши в адміністративній справі висновок про наявність чи відсутність таких обставин, суд тим самим встановить юридично значимі, обов'язкові для органів досудового розслідування, факти, що є неприпустимим. Тому, на думку суду, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 неможливо розглянути до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі (кримінальне провадження № 42015180000000163).

Проте з таким судовим рішенням апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 2 липня 2015 року за № 42015180000000163 щодо одержання неправомірної вигоди прокурором прокуратури Рівненського району Рівненської області ОСОБА_1, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, до суду на час винесення оскаржуваної ухвали апеляційного суду не направлено, судове провадження у кримінальній справі не розпочато.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що предметом доказування в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 є наявність у діях позивача складу злочину та неможливості розгляду цієї адміністративної справи до розгляду кримінального провадження № 42015180000000163, оскільки позивача звільнено не у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, а за порушення Присяги працівника прокуратури та вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури.

Зіставлення змісту наведених суджень із розумінням положень пункту 3 частини першої статті 156 КАС України переконує колегію суддів у тому, що ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду про зупинення провадження у справі не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню з направленням справи до цього ж суду для продовження її розгляду.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167 ч.2, 210, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційні скарги ОСОБА_1 та прокуратури Рівненської області задовольнити.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .