Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Мазурка В.А.,

Лященко Н.П., Перепічая В.С.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги - товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк "Західінкомбанк", до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставлене майно за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк "Західінкомбанк" (далі - ТОВ КБ "Західінкомбанк") на рішення апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2008 року,

ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2005 року шлюб між сторонами розірвано та затверджено умови мирової угоди щодо поділу спільного майна подружжя.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2005 року, залишеною без змін ухвалою Верховного Суду України від 25 грудня 2006 року, рішення Приморського районного суду від 19 серпня 2005 року в частині затвердження мирової угоди скасовано та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх позовних вимог щодо поділу спільного майна подружжя, а саме квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_1 посилався на те, що спірна квартира придбана в період шлюбу, а добровільно поділити майно, яке є їхньою спільною сумісною власністю, відповідачка відмовляється. ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ТОВ КБ "Західінкомбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1. та ОСОБА_2 про визнання за ТОВ КБ "Західінкомбанк" право на стягнення з ОСОБА_2 грошової заборгованості перед ними в розмірі 494 901 грн. 54 коп. шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а саме на спірну квартиру, та передачі його на прилюдні торги, посилаючись на те, що на підставі кредитного договору № 95 від 22 грудня 2003 року ТОВ КБ "Західінкомбанк" як кредитор надало товариству з обмеженою відповідальністю "Город" (далі - ТОВ "Город"), як позичальнику в особі директора ОСОБА_1. кредит у вигляді відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії на закупку товарів для подальшої реалізації згідно з договорами з лімітом заборгованості 470 тис. грн. зі сплатою 24% річних.

Згідно з договором застави від 22 грудня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстром № 424, заставодавець ОСОБА_2. за письмової, нотаріально посвідченої, згоди її чоловіка, ОСОБА_1., надала в заставу як забезпечення повернення кредитних коштів спірну квартиру.

7 травня 2005 року було вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_2 як поручителя за кредитним договором 494 901 грн. 54 коп. шляхом звернення стягнення на заставлене майно у зв'язку з невиконанням вчасно кредитного договору від 22 грудня 2003 року.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 5 липня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1. та ОСОБА_2 відмовлено.

Позов ТОВ КБ "Західінкомбанк" задоволено.

Визнано за ТОВ КБ "Західінкомбанк" право на стягнення з ОСОБА_2 грошової заборгованості перед ТОВ КБ "Західінкомбанк" у розмірі 494 901 грн. 54 коп. шляхом звернення стягнення на заставлене майно - квартиру АДРЕСА_1- та передання його на прилюдні торги.

Скасовано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2004 року про забезпечення позову.

Скасовано та виключено з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна арешт, накладений на вказану квартиру.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2008 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 5 липня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1. задоволено.

Визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1

Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 у рахунок компенсації вартості половини спірної квартири 78 180 грн.

У задоволенні позову ТОВ КБ "Західінкомбанк" відмовлено.

Скасовано заборону відчуження вказаної квартири, яка належить ОСОБА_2, застосовану приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В.

Скасовано та виключено з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна арешт, накладений на вказану квартиру.

Скасовано заборону відчуження зазначеної квартири, яка належить ОСОБА_2, накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстровану в реєстрі під № 26 22 грудня 2003 року в м. Одесі.

Скасовано арешт на спірну квартиру, накладений постановою №В/5-292 від 20 липня 2005 року державного виконавця Приморського районного управління юстиції.

Скасовано заборону відчуження зазначеної вище квартири, накладену постановою №В/5-292 від 20 липня 2005 року державним виконавцем Приморського районного управління юстиції.

У касаційній скарзі ТОВ КБ "Західінкомбанк" ставить питання про скасування рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення апеляційного суду не відповідає цим вимогам.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1. та відмову в задоволенні позову ТОВ КБ "Західінкомбанк", апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_2. визнає позов і погодилась на отримання від ОСОБА_1. грошової компенсації половини спірної квартири, а договір застави було укладено до укладання кредитного договору, що є порушенням закону, оскільки договір застави має похідний характер від кредитного договору.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя за взаємною згодою. Для укладання одним з подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згідно зі ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Предметом застави може бути будь-яке майно, що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення ( ст. 576 ЦК України).

Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому ( ст. 573 ЦК України).

Відповідно до ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Судом було встановлено, що 19 листопада 1992 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який розірвано на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2005 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 16 липня 2002 року ОСОБА_2. придбала у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1(а.с. 292 т. 2).

22 грудня 2003 року між ТОВ КБ "Західінкомбанк" та ТОВ "Город" укладено кредитний договір № 95 (а. с. 141 т. 1). Договором застави від 22 грудня 2003 року ОСОБА_2. надала в заставу як забезпечення повернення кредитних коштів за договором кредиту № 95 від 22 грудня 2003 року квартиру АДРЕСА_1(а. с. 145 т. 1).

При укладені договору застави 22 грудня 2003 року ОСОБА_1 була надана письмова згода на передання ОСОБА_2 у заставу спірної квартири, яка була придбана за спільні кошти в період шлюбу (а. с. 171 т. 1). 7 травня 2005 року вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_2 як поручителя за кредитним договором - 494 901 грн. 54 коп. шляхом звернення стягнення на заставлене майно у зв'язку з невиконанням вчасно кредитного договору від 22 грудня 2003 року (а. с. 146 т. 1).

Тобто, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. та задовольняючи позовні вимоги ТОВ КБ "Західінкомбанк", суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що 22 грудня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2. розпорядилися спірною квартирою, наклавши на неї обтяження у вигляді застави, і взяли на себе зобов'язання не здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження в будь-якій формі вказаної квартири до виконання договору кредиту, тобто добровільна відмова ОСОБА_2 від належної їй вказаної квартири є порушенням договору застави. Вимоги ОСОБА_1. можуть бути розглянуті судом після виконання ОСОБА_2 грошової заборгованості перед ТОВ КБ "Західінкомбанк" та зняття обтяження у вигляді застави зазначеної квартири.

Згідно зі ст. 339 ЦПК України суд касаційної інстанції, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк "Західінкомбанк" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2008 року скасувати, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 5 липня 2007 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.