Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Ніка" (далі - ТОВ "Ніка") про стягнення грошових сум, недоплачених за лікарняним листом, та компенсації витрат у зв'язку з відрядженням за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області від 13 травня 2008 року,

У серпні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 28 серпня 2003 року працював у відповідача на посаді водія вантажного автомобіля. За наказом директора його було направлено у відрядження до м. Москви строком на 18 днів з 29 вересня до 16 жовтня 2003 року, видано добові витрати на 18 днів. 3 жовтня 2003 року з вини водія автомобіля ЗІЛ-5301ОСОБА_2. сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої ОСОБА_1. тяжко травмовано. З 4 жовтня 2003 року він 45 днів знаходився на лікуванні в лікарні м. Тули. Висновком МСЕК від 15 липня 2004 року йому було встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з виробничою травмою та 55% втрати професійної працездатності. Виплати за лікарняними листами здійснено неправильно. Просив стягнути з відповідача на його користь різницю між установленою йому заробітною платою в розмірі 185 грн. та мінімальною заробітною платою, установленою Законом України "Про Державний бюджет на 2003 рік" (380-15) у розмірі 205 грн., за період з 1 грудня 2003 року до 15 липня 2004 року в розмірі 150 грн.; добові витрати за період з 4 жовтня 2003 року до 17 листопада 2003 року в розмірі 12 600 грн. та моральну шкоду в розмірі 25 тис. грн.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 15 серпня 2005 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Ніка" на користь ОСОБА_1. 138 грн. 76 коп. недоплаченої суми за листками непрацездатності, 11 тис. 200 грн. компенсації витрат у зв'язку з відрядженням, 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та стягнуто з ТОВ "Ніка" 500 грн. на користь юридичної консультації Ворошиловського району м. Донецька за надання адвокатом безкоштовної юридичної допомоги позивачеві.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 13 травня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Ніка" на користь ОСОБА_1. недоплачену суму добових у розмірі 3 902 грн. Стягнуто з ТОВ "Ніка" на користь юридичної консультації Ворошиловського району м. Донецька за надання адвокатом безкоштовної юридичної допомоги позивачеві 195 грн. 10 коп. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду Донецької області від 13 травня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються : добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлених законодавством. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада) і середній заробіток.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 28 серпня 2003 року працював у відповідача на посаді водія вантажного автомобіля з мінімальною заробітною платою в сумі 185 грн. За наказом директора його було направлено у відрядження до Росії на 18 днів з 29 вересня до 16 жовтня 2003 року. 3 жовтня 2003 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася в Тульській області, з вини іншого водія він отримав травму та перебував на лікуванні в Росії до 12 листопада 2003 року. 20 січня 2004 року була призначена комісія з розслідування нещасного випадку, яка 14 червня 2004 року склала акт за формою Н-1, відповідно до якого вина ОСОБА_1. в аварії не встановлена. Висновком МСЕК від 15 липня 2004 року ОСОБА_1. встановлено 3 групу інвалідності за трудовим каліцтвом з утратою професійної працездатності на 55%. Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 8 червня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 5 серпня 2005 року, з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ворошиловському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1. стягнуто одноразову допомогу в розмірі 3 тис. 866 грн. 66 коп. та на відшкодування моральної шкоди - 3 тис. 800 грн. У задоволенні позову ОСОБА_1. до ТОВ "Ніка" про визнання незаконним протоколу зборів трудового колективу ТОВ "Ніка" і відшкодування моральної шкоди за несвоєчасне та неправильне призначення одноразової допомоги відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд правильно виходив із того, що допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю обчислюється із середнього заробітку працівника, що передував настанню страхового випадку. Чинним законодавством не передбачений перерахунок такої допомоги у зв'язку з подальшим підвищенням мінімальної заробітної плати, а тому висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1. про стягнення недоплачених коштів за листками непрацездатності відповідає п. п. 3, 4, 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (1266-2001-п) .

Рішення в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення недоплачених добових, апеляційний суд виходив із того, що позивач не звертався до підприємства з клопотанням про подовження строку відрядження у зв'язку з хворобою, директор відповідного наказу чи розпорядження не видавав, а тому відсутні законні підстави для стягнення добових за 40 діб.

Висновок апеляційного суду в цій частині є помилковим.

Відповідно до п. 1. 10 розділу 11 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 (z0218-98) (зі змінами та доповненнями) (далі - Інструкція) з дозволу керівника може братися до уваги вимушена затримка у відрядженні (у разі захворювання, відсутності транспортних квитків, відміни авіарейсів, ремонту транспортного засобу або з інших причин, не залежних від працівника) за наявності підтвердних документів в оригіналі. При цьому загальний термін відрядження не може перевищувати 60 календарних днів. Рішення про подовження терміну відрядження керівник приймає після прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи на підставі його доповідної записки, яке необхідно оформити відповідним наказом (розпорядженням) керівника підприємства. За час затримки у відрядженні без поважних причин працівникові не виплачується заробітна плата, не відшкодовуються добові втрати, витрати на наймання житлового приміщення та інші витрати.

ОСОБА_1 не звертався із заявою до роботодавця про подовження строку відрядження у зв'язку з хворобою і відповідач такого наказу (розпорядження) не видавав. Проте, проаналізувавши зміст Інструкції, колегія суддів дійшла висновку, що ці обставини відповідно до абз. 3 указаного пункту не є підставою для відмови в задоволенні позову. Затримка працівника у відрядженні відбулася у зв'язку з нещасним випадком, він перебував на стаціонарному лікуванні, а тому у відповідача не було підстав для відмови в подовженні строку відрядження та у виплаті добових.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ "Ніка" на користь ОСОБА_1. 11 тис. 200 грн. компенсації витрат у зв'язку з відрядженням є законним і обгрунтованим, а рішення апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню.

Крім того, згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд виходив із того, що законодавством не передбачено відшкодування моральної шкоди за ненадання моральної підтримки працівнику, а також за вимагання в дружини ОСОБА_1. відшкодування за пошкоджений автомобіль. Судом не встановлено вину підприємства в несвоєчасному призначенні комісії та проведенні розслідування нещасного випадку, а з інших підстав вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач не заявляв.

З висновком апеляційного суду в цій частині також повністю погодитись не можна.

Частково задовольняючи позов про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив із того, що з вини роботодавця - ТОВ "Ніка" більше як через 3 місяці після нещасного випадку було створено комісію з розслідування та лише через 5 місяців після створення комісії складено акт за формою Н-1. Таке порушення трудових прав ОСОБА_1. та незаконна відмова у виплаті належних платежів, спричинили позивачу моральні страждання, у зв'язку із чим суд стягнув компенсацію в розмірі 5 тис. грн.

Рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних із розглядом справи, суд першої інстанції правильно стягнув на користь юридичної консультації 500 грн. за надання ОСОБА_1. правової допомоги.

Ураховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню повністю, а рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині стягнення 138 грн.76 коп, у решті - рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ТОВ "Ніка" на користь держави судовий збір у сумі 568 грн.50 коп.

Керуючись ст. 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 13 травня 2008 року скасувати.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 15 серпня 2005 року в частині стягнення 138 грн. 76 коп. скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в позові до товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" про стягнення недоплаченої допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. У решті - рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" на користь держави судовий збір у сумі 568 (п'ятсот шістдесят вісім) грн. 50 коп.

Рішення оскарженню не підлягає.