Колегія суддів Судової палати у

цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1до державного підприємства "Львіввугілля" про зобов'язання видати невідпущене вугілля,

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він працював на шахті "Лісова" гірничим очисного вибою з 27 травня 1974 року по 3 липня 1995 року, проживає у сільській місцевості у будинку з пічним опаленням та для побутових потреб і опалення будинку йому необхідне тверде паливо. Згідно наказу Західно - Української вугільної холдингової компанії № 118 від 11 серпня 1997 року щодо порядку відпуску вугільної продукції населенню та Галузевої угоди, укладеної між Міністерством палива та енергетики України, Держвуглепромом і галузевими профспілками вугільної промисловості України 7 серпня 2001 року № 71 відповідач повинен забезпечувати його вугіллям. Проте шахта "Лісова", на яку покладено цей обов'язок, не надавала йому вугілля з 1999 року по даний час у кількості 5,9 тонн на рік. Він неодноразово звертався до генерального директора підприємства з проханням зобов'язати шахту видати йому вугілля з центрального паливного складу ДВАТ"Західвуглезбутпостач", однак вугілля йому не видала. Він також неодноразово звертався в прокуратуру, в інші державні інстанції з проханням зобов'язати шахту "Лісова" видати йому вугілля з паливного складу, проте вугілля йому так й не видали. Посилаючись на зазначене, просив суд зобов'язати відповідача видати йому вугілля за період з 1999 по 2006 рік у кількості 44,2 тонни або його вартість у розмірі 13 282 грн. 54 коп.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 22 лютого 2007 року позов задоволено частково. Зобов'язано ДП "Лівіввугілля" надати безоплатноОСОБА_1. 44 тонни 200 кілограм вугілля марки ГЖКОМ зольністю не більше 23 відсотки, вологістю не більше 8 відсотків.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14 травня 2007 року рішення Сокальського районного суду Львівської області від 22 лютого 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу шахта "Лісова" ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суди виходили із того, що відповідачем протягом 1999-2006 року не був виконаний обов'язок видачі вугілля позивачу, на отримання якого він мав право відповідно до Гірничого Закону України (1127-14) та наказу Західно - Української вугільної холдингової компанії № 118 від 11 серпня 1997 року щодо порядку відпуску вугільної продукції населенню та Галузевої угоди, укладеної 7 серпня 2001 року №71 між Міністерством палива та енергетики України, Держвуглепромом і галузевими профспілками вугільної промисловості України.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна з таких підстав.

Згідно Гірничого Закону України (1127-14) , Галузевої угоди укладеної між Міністерством палива та енергетики України, Держвуглепромом і галузевими профспілками вугільної промисловості (п. 12.10), Інструкції про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць, підприємств і організації вугільної промисловості паливом на побутові потреби від 11 травня 1976 року (п. 6), Положення про порядок відпуску вугілля та вугільної продукції для потреб населення по Західно-Українській вугільній холдинговій компанії (п.3.2), Порядку забезпечення паливом на побутові потреби працівників та пенсіонерів шахти та інших категорій осіб по шахті "Лісова" ДП "Львіввугілля", колективних договорів, укладених адміністрацією та профспілковою організацією працівників вугільної промисловості України та профспілковою організацією незалежних профспілок України ДВАТ шахти № 6 "Великомостівська" на 2000, 2001-2002 роки норми видачі палива працівникам та непрацюючим пенсіонерам, як соціальна допомога встановлюються колективними договорами, зокрема вони не повинні бути вищі 5,9 тонни на рік для будинків з пічним опаленням. Якщо в сім'ї працює декілька осіб, які мають право на отримання вугілля, по нормам встановленим колективним договором, вугілля видається тільки одному з них. Особи, які мають право на отримання вугілля повинні щорічно подавати заяви на ім'я керівника підприємства. У заяві повинно вказуватися місце роботи (для пенсіонерів і інвалідів місце попередньої роботи), домашня адреса, система опалення, склад сім'ї, а також до заяви мають бути додані дані про забезпечення або незабезпечення вугіллям інших членів сім'ї заявника. На основі поданих заяв на підприємстві щорічно складаються списки. Відпуск палива здійснюється тільки по талонах. Видача талонів проводиться після перевірки даних, які вказані у заяві під особистий підпис заявника або уповноваженої ним у довіреності особи.

Облік виданих талонів і фактичний відпуск вугілля здійснюється за спеціальною книгою суворої звітності.

Талони виписуються з заповненням всіх реквізитів і видаються на руки отримувачу вугілля, а корінець талону залишається у бухгалтерії. Талон на вугілля є документом суворої звітності.

Завідуючий складу, що відпустив вугілля здає в бухгалтерію звіт до якого прикладає талони на відпущене зі складу вугілля.

Бухгалтерія звіряє кількість відпущеного вугілля по талонах з даними книги обліку відпуску вугілля.

Особи, які не виписали вугілля за встановленим порядком без поважних причин позбавляються права на його отримання. У разі, коли це право на отримання вугілля не реалізоване у поточному році, воно не переходить у наступні роки та вартість неотриманого вугілля грішми не компенсується.

Судами встановлено, що позивачем цей порядок отримання вугілля, за виключенням отримання вугілля за І півріччя 2003 року, дотримано не було.

Зокрема, судом встановлено, що у 1999 році позивач такої заяви з доданням зазначених документів відповідачу не подавав, талони не отримував і за них не розписувався.

Стягуючи на користь позивача вугілля за 1999 рік, судом мотивів які б відповідали зазначеному порядку отримання вугілля не наведено, а ті, що наведені у рішенні, зокрема неможливість отримати вугілля у 1999 році з причин фінансової скрути та відсутності у нього транспорту, а також подання заяви на отримання вугілля за 1999 рік у 2000 році, не давало судам підстав для ухвалення такого рішення.

За отриманням вугілля за 2000 рік, як встановлено судом, ОСОБА_1звернувся 1 грудня 2000 року, подавши заяву з проханням видати йому вугілля за 1999-2000 роки. Необхідних документів до заяви не додав. Судом лише на підставі цієї заяви без перевірки зазначеного порядку стягнуто вугілля на користь позивача за 2000 рік.

Проте, судом не враховано, як про це пояснював представник відповідача, що позивачем також не дотримано зазначеного порядку отримання вугілля, зокрема ним не було надано додатків до заяви, що рівнозначно відсутності заяви, та з цих причин не отримано талонів, про що не заперечує і сам позивач.

Щодо отримання вугілля у 2001-2002 роках, ОСОБА_1також із заявами до відповідача не звертався і відповідно не отримував талонів, про що він і не заперечує.

У 2003 році ОСОБА_1за поданою 5 травня 2003 року заявою з дотриманням встановленого порядку отримав талони на отримання вугілля за І та ІІ півріччя 2003 року, за отримання яких розписався у книзі та отримав 3 тонни вугілля за І півріччя 2003 року, за ІІ півріччя вугілля не став отримувати.

Суд стягнув з відповідача 2,9 тонни вугілля і за ІІ півріччя 2003 року, проте підстав, з яких ухвалив таке рішення не наведено.

За отриманням вугілля за 2004 рік ОСОБА_1, як встановлено судом, 26 травня 2004 року звернувся із заявою на ім'я директора шахти "Лісова" з проханням видати талони на отримання вугілля за перше півріччя, додатків до заяви не надав. На заяві керівником здійснено розпорядження видати талони. Проте, ОСОБА_1за отриманням талонів не з'явився, у книзі за їх отримання не розписувався. На його заяву 1 червня 2004 року дана відповідь, що за отриманням талонів необхідно з'явитися, пред'явити паспорт, поставити свій підпис у книзі за їх отримання, а також роз'яснено, що ці талони поштою не надсилаються. Про такий порядок ОСОБА_1знав, як із зазначених нормативних документів, так і з відповідей, які йому надавалися раніше. Проте він за отриманням талонів не з'явився.

Однак, судом у порушення зазначеного порядку також стягнуто вугілля і за цей рік. Мотиви які б відповідали зазначеному порядку отримання вугілля судом у рішенні не наведені.

У 2005 та 2006 роках ОСОБА_1із заявою на отримання вугілля також не звертався і відповідно талонів не отримував, проте судом без наведення правових підстав також стягнуто вугілля за ці роки.

Враховуючи, що судами наведені представником відповідача доводи щодо безпідставності заявлених позовних вимог не перевірені, правових обґрунтувань для задоволення позову не наведено, погодитися з ухваленими судами рішеннями не можна, вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу шахта "Лісова" задовольнити.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 22 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 травня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.