Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Прокопчука Ю.В.,

Пшонки М.П., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 треті особи: Гурзуфська селищна рада, будинкоуправління № 3 Ялтинська квартирно-експлуатаційна частина району про знос самовільно встановленої перегородки, усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_3до виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету та ордера на житлове приміщення, за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 березня 2008 року,

У вересні 2006 рокуОСОБА_1., ОСОБА_2 звернулися до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що їм на підставі рішення виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради від 27 березня 2003 року № 76 був виданий ордер на вселення у дві кімнати площею 22,1 кв.м. комунальної квартириАДРЕСА_1. Відповідач будучи власником сусідньої кімнати жилою площею 14,0 кв.м., самовільно встановив перегородку з ДСП у жилій кімнаті площею 13,9 кв.м, яка їм належить, у зв'язку з цим вони не можуть приватизувати свою квартиру. Тому позивачі просили зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту житлову площу, яка їм належить, шляхом зносу встановленої перегородки та стягнути 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

У процесі розгляду справиОСОБА_1., ОСОБА_2 подали позов про зобов'язання ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні прибудинковою територією будинкуАДРЕСА_1, шляхом зносу самовільно спорудженого фундаменту та стін з бутового каміння.

Ухвалою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2006 року вищезазначені позови об'єднані в одне провадження.

У жовтні 2006 року ОСОБА_3. подав зустрічний позов про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради від 27 березня 2003 року № 76 та виданого на його підставі ордера на вселення у квартируАДРЕСА_1, сім'ї ОСОБА_3

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2007 року позов ОСОБА_1. іОСОБА_2. задоволено частково. Зобов'язаноОСОБА_3звільнити кімнату площею 13,9 кв.м в квартиріАДРЕСА_1, шляхом зносу самовільно встановленої перегородки; зобов'язано відповідача звільнити прибудинкову територію будинкуАДРЕСА_1, шляхом зносу майданчику з ямою для стоянки автомашини; стягнуто з відповідача на користь позивачів 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні зустрічного позовуОСОБА_3відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 березня 2008 року рішення міського суду скасовано й ухвалено нове рішення про задоволення позовуОСОБА_3та відмову в задоволенні позову ОСОБА_1., ОСОБА_2.

У касаційній скарзіОСОБА_1., ОСОБА_2 просять скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. 332 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.