6-10048св08 Про стягнення заборгованості із виплати щомісячних страхових виплат - 18.02.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Харкова (далі – Відділення) про стягнення заборгованості із щомісячних страхових виплат та встановлення розміру виплат за касаційною скаргою Відділення на рішення Київської районного суду м. Харкова від 28 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 3 квітня 2008 року,

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення про стягнення щомісячних страхових виплат за період з червня 2001 року до липня 2006 року одноразово в розмірі 9 461 грн. 40 коп. та просив установити з серпня 2001 року щомісячний розмір страхових виплат у сумі 833 грн. 12 коп. з наступним коригуванням згідно із законодавством.

рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28 січня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 3 квітня 2008 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Відділення на користь ОСОБА_1 страхові виплати в сумі 1 522 грн. Встановлено щомісячну страхову виплату в сумі 605 грн. з наступним коригуванням відповідно до законодавства.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі Відділення просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 19 липня 1993 року ОСОБА_1 під час проходження навчально-виробничої практики в Харківському авіаційному інституті імені М.Є. Жуковського (далі – ХАІ) отримав травму на виробництві, у результаті якої втратив 100 % працездатності та визнаний безстроково інвалідом першої групи.

На час нещасного випадку ОСОБА_1 був студентом 5 курсу факультету № 4 за спеціальністю двигуни літальних апаратів (а.с. 5-6, 10).

Наказом ректора ХАІ від 7 грудня 1993 року № 129 ОСОБА_1 визначено розмір відшкодування шкоди щомісячно з урахуванням коефіцієнтів збільшення тарифних ставок і окладів у розмірі 92 638 крб. з 1 грудня 1993 року виходячи із заробітку інженера ХАІ за його спеціальністю – 33 085 крб.

Станом на 1 квітня 2001 року розмір щомісячного відшкодування складав 150 грн. (а.с. 179). У зв’язку з набуттям 1 квітня 2001 року чинності Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) (далі – Закон № 1105-XII від 23 вересня 1999 року) виплати страхового відшкодування з 1 червня 2001 року ОСОБА_1 здійснює Відділення.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 10 серпня 2005 року змінено рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2005 року та встановлено ОСОБА_1 з 1 вересня 2004 року розмір щомісячних страхових виплат на відшкодування втраченого заробітку в розмірі 304 грн. 50 коп. (а.с. 235-238).

Ухвалюючи вказані рішення, суди виходили з того, що в 1993 році ОСОБА_1 неправильно було визначено розмір втраченого заробітку з окладу (ставки) інженера ХАІ, та виходячи з положень ч. 15 ст. 34 Закону № 1105-XII від 23 вересня 1999 року встановили цей розмір з окладу (ставки) інженера, зайнятого обслуговуванням двигунів, на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві – 187 грн. 50 коп. з урахуванням коефіцієнтів зростання середньої заробітної плати в галузях національної економіки.

Як убачається з матеріалів справи, підставою звернення ОСОБА_1 із зазначеним позовом у серпні 2006 року вказано неправильне встановлення в 1993 році установою – ХАІ та рішенням суду від 27 квітня 2005 року на підставі ч. 15 ст. 34 Закону № 1105-XII від 23 вересня 1999 року розміру втраченого заробітку – 304 грн. 50 коп. з окладу інженера, зайнятого обслуговуванням двигунів літальних апаратів, і необхідності його визначення зі ставки (окладу) за спеціальністю, яка на час вирішення судом спору має назву "двигуни ракетно-космічних апаратів, які використовуються в галузі космічного машинобудування", але не нижче найменшого розряду тарифної сітки відповідної професії.

У зв’язку з неправильним установленням розміру втраченого заробітку ОСОБА_1 просив стягнути з Відділення заборгованість із щомісячних страхових виплат за період з червня 2001 року до червня 2006 року в розмірі 9 451 грн. 07 коп. (а.с. 2-4, 217-219).

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 про встановлення втраченого заробітку в розмірі 605 грн. 93 коп. щомісячно та про стягнення заборгованості з виплати щомісячних страхових сум за період з вересня 2005 року до липня 2006 року в розмірі 6 051 грн. 73 коп., суд, з яким погодився апеляційний суд, виходив із неправильного встановлення в попередні періоди розміру втраченого заробітку та необхідності його встановлення з посадового окладу (ставки) інженера третьої категорії підприємства авіабудівників станом на 2001 рік (250 грн. 45 коп.) відповідно до галузевої угоди між Державним комітетом промислової політики України, Фондом державного майна України при участі Українського союзу промисловців та підприємців та профспілками авіабудівників, автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, космічного машинобудування, оборонної та атомної промисловості, затвердженої Міністерством праці та соціальної політики України 29 грудня 2000 року.

Проте з висновками попередніх судових інстанцій не можна погодитись, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про охорону праці", пп. 4, 9 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків (далі – Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відшкодування шкоди, завданої працівнику ушкодженням здоров’я, складається з виплати втраченого заробітку (або відповідно його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.

Відповідно до п. 9 Правил розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров’я .

Пунктом 27 цих Правил передбачено порядок визначення розміру відшкодування шкоди потерпілому в період виробничого навчання (практики).

Визначений таким чином розмір втраченого заробітку підлягав коригуванню (перерахунку) у випадках, передбачених Правилами (п. 28), а з набуттям чинності 1 квітня 2001 року Закону № 1105-XII від 23 вересня 1999 року перерахування сум щомісячних страхових виплат проводиться відповідно до положень ст. 29 цього Закону.

При цьому ні Правилами, ні Законом України "Про охорону праці" (2694-12) , ні Законом № 1105-XII від 23 вересня 1999 року не передбачено іншого порядку перегляду розміру втраченого потерпілим середньомісячного заробітку, визначеного на момент втрати ним працездатності, із заробітку (окладу), який він отримував до ушкодження здоров’я.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та встановлюючи новий розмір втраченого заробітку станом на 2001 рік на підставі ч. 15 ст. 34 Закону № 1105-XII від 23 вересня 1999 року, суди не врахували вимоги зазначених нормативних актів та те, що відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону № 1105-XII від 23 вересня 1999 року, норми цього Закону, зокрема ст. 34, на правовідносини сторін з приводу визначення розміру втраченого заробітку не поширюються.

Оскільки Відділенням в оспорюваний період виплачувалось ОСОБА_1 щомісячне страхове відшкодування в розмірах, визначених рішенням суду від 27 квітня 2005 року (зі змінами, зазначеними в ухвалі від 10 серпня 2005 року) із застосуванням коригуючих коефіцієнтів, підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості відсутні.

Таким чином, ураховуючи те, що судами повно й правильно встановлені обставини справи, однак ним неправильно застосовані до спірних правовідносин норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України (п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України), колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Харкова задовольнити.рішення Київської районного суду м. Харкова від 28 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 3 квітня 2008 року скасувати, ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Харкова про стягнення заборгованості із щомісячних страхових виплат та встановлення розміру виплат відмовити.