Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 10 вересня 2006 року біля 15 години, рухаючись по вулиці Височана в м. Городенка в напрямку с. Котиківка, при здійснення повороту ліворуч на вулицю П. Могили, відповідач ОСОБА_2, працюючи у приватного підприємця ОСОБА_3 водієм таксі "Діамант" та керуючи автомобілем ВАЗ-2104, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який приватний підприємець використовує на підставі договору оренди, укладеного з ОСОБА_4, скоїв наїзд на автомобіль "Ауді", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням позивача. Згідно акту товарознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту "Ауді" становить 3 949 грн. 56 коп., яку позивач просив відшкодувати за рахунок відповідачів, а також просив стягнути 1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 4 вересня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2007 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3 949 грн. 56 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 300 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом установлено, що 10 вересня 2006 року біля 15 години по вулиці Височана в м. Городенка в напрямку с. Котиківка, при повороті на вулицю

П. Могили мала місце дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої був водій таксі "Діамант" ОСОБА_2, який перебував у трудових стосунках з приватним підприємцем ОСОБА_3 і керував автомобілем ВАЗ-2104, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та водій ОСОБА_1, який керував автомобілем автомобіль "Ауді", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на підставі виданого власником автомобіля доручення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 006222 від 10 вересня 2006 року дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія автомобіля ВАЗ-2104 ОСОБА_2 через порушення ним п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Згідно з висновком спеціаліста № 043 від

16 листопада 2006 року вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу складових частин складає 3 949 грн. 56 коп.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року зазначено, що постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Суд першої інстанції стягнув з відповідача дійсну вартість запчастин не обговоривши питання про передачу пошкодженого майна (запасних частин) - передніх і задніх дверей та іншого майна відповідачу, хоч ОСОБА_3 наполягав на передачі йому пошкодженого майна, зазначаючи про це і в апеляційній скарзі.

На зазначені недоліки не звернув уваги і апеляційний суд, залишивши доводи апеляційної скарги без уваги, а рішення суду першої інстанції без змін.

За викладених обставин і допущених порушень, ухвалені в справі судові рішення не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 4 вересня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.