Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Гончар Л.Я.,

Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Херсонській області

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2016 року

у справі № 821/2056/15-а

за позовом Державної фінансової інспекції в Херсонській області

до Військової частини 3056 Національної гвардії України

про зобов'язання вчинити певні дії,

Державна фінансова інспекція в Херсонській області (далі - ДФІ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини 3056 Національної гвардії України про зобов'язання Військової частини 3056 Національної Гвардії України виконати пункти 1, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 11 вимоги від 22 травня 2015 року № 21-08-14-14/2473.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року у задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2016 року апеляційну скаргу ДФІ на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року повернуто апелянтові.

У касаційній скарзі ДФІ, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення цього суду скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції щодо обов'язку ДФІ сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги на постанову суду у розмірі 80,39 грн. не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Військова частина 3056 Національної гвардії України просить залишити таку без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України.

Згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

У липні 2015 року ДФІ звернулось до суду з цим позовом. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

На зазначену постанову суду ДФІ подало апеляційну скаргу разом з клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ч. 3 ст. 189 КАС України у зв'язку з несплатою судового збору. Апелянту надано строк до 18 березня 2016 року для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2016 року апеляційну скаргу ДФІ повернуто апелянтові на підставі п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України, оскільки апелянт після залишення апеляційної скарги без руху не усунув недоліки, які були встановлені ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року, а саме не сплатив судовий збір.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, залишаючи апеляційну скаргу без руху та повертаючи її ДФІ, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності правових підстав для звільнення апелянта від сплати судового збору. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", який вступив в силу 01 листопада 2011 року (у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII (484-19) ; далі - Закон № 3674-VI (3674-17) ), ставка судового збору за подачу апеляційної скарги на постанову суду немайнового характеру для суб'єктів владних повноважень, юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців встановлюється у розмірі 110% від ставки судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви або скарги. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за подання позовної заяви немайнового характеру у цій справі ставка судового збору, що підлягала сплаті на липень 2015 року, становила 73,08 грн. Таким чином, ставка судового збору за подачу апеляційної скарги на постанову суду складає 80,39 грн. Оскільки ДФІ вказану суму судового збору не сплатило, суд апеляційної інстанції прийняв оскаржувану ухвалу про повернення апеляційної скарги.

Суд касаційної інстанції погоджується зі вказаним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ч. 2 цієї норми встановлено розміри ставок судового збору залежно від документа і дії, за яку він справляється, та платника судового збору. Зокрема визначено, що станом на лютий 2016 року (подання апеляційної скарги) ставка судового збору за подачу апеляційної скарги на постанову суду немайнового характеру для суб'єктів владних повноважень, юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців встановлюється у розмірі 110 % від ставки судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви або скарги.

За змістом положень ст. 4 Закону № 3674-VI у редакції, що була чинною на день подання позивачем позову у цій справі, ставка судового збору за подання позову немайнового характеру складала 0,06 розміру мінімальної заробітної плати (73,08 грн.).

Суд звертає увагу на те, що факт наявності пільг щодо сплати судового збору для окремих осіб відповідно до ст. 5 Закону № 3674-VI, зокрема для ДФІ станом на час звернення з цим позовом до суду, не зменшує розмір самої ставки.

Тобто, доводи касатора щодо відсутності у ДФІ обов'язку сплачувати судовий збір за подання апеляційної скарги у спірних правовідносинах є необгрунтованими.

З огляду на викладене, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги судовий збір повинен справлятися у розмірі 110 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року № 21-397а16.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо зобов'язання ДФІ сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги та повернення такої скарги у зв'язку з несплатою апелянтом судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Херсонській області залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.