Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, і за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про вселення за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 20 червня 2007 року,

У січні 2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що вони та відповідач зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1, проте ОСОБА_3 з 1996 року постійно проживає в будинку АДРЕСА_2, у зв'язку із чим просили на підставі ст. 107 ЖК України визнати останнього таким, що втратив право користування спірною квартирою.

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про вселення, указував на те, що зареєстрований у спірній квартирі з 2001 року. У листопаді 2006 року, повернувшись з Російської Федерації, де перебував на заробітках, не зміг потрапити до квартири, оскільки були встановлені нові двері та замки, з приводу чого він звертався до правоохоронних органів. Посилаючись на наведене просив позов задовольнити.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 квітня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 20 червня 2007 року, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення судів скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення й задовольняючи первісний позов і відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з чим погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_3 втратив право користування спірною квартирою, оскільки переїхав на постійне місце проживання в с. Писарівка Вінницького району Вінницької області.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 посилався на те, що він постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1 з 1990 року, надає позивачам кошти на оплату квартири. У зв'язку з вахтовим методом роботи, що підтверджується довідкою з місця роботи, змушений від'їжджати до Російської Федерації, тому періодично відсутній за місцем проживання в спірній квартирі.

Відповідно до ч. 2 ст. 107 ЖК України в разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

З урахуванням зазначеної норми член сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це, і встановленню в такому випадку підлягають лише обставини й факти, що свідчать про обрання такою особою іншого постійного місця проживання.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 212- 215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, пояснень ОСОБА_3 належним чином не перевірив; не встановив і не зазначив у рішенні обставин і доказів, які свідчать про те, що ОСОБА_3 змінив місце постійного проживання в м. Вінниці і виїхав на постійне місце проживання в с. Писарівка Вінницького району Вінницької області.

Усупереч вимогам закону висновки суду ґрунтуються на припущеннях.

Апеляційний суд у порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 20 червня 2007 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.