Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради, про встановлення порядку користування квартирою,

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2у своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3. про встановлення порядку користування квартирою.

Зазначала, що їй на праві власності належить 3/5 частини квартири АДРЕСА_1 у м. Запоріжжі, а ОСОБА_2та ОСОБА_3. - по 1/5 частині зазначеної квартири.

Посилаючись на те, що відповідачки чинять їй перешкоди в користуванні спірною квартирою, просила встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 у м. Запоріжжі, виділивши їй у користування кімнати № 7 та № 6, а відповідачам - кімнати № 8 та № 9, підсобні приміщення залишити в спільному користуванні.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 лютого 2008 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Установлено порядок користування квартироюАДРЕСА_1: виділено ОСОБА_1 кімнату № 6 площею 17,4 кв.м, кімнату № 7 площею 25 кв.м, балкон площею 1,11 кв.м; виділено ОСОБА_2та ОСОБА_3. кімнату № 9 площею 11 кв.м., кімнату № 8 площею 14,7 кв.м. Стягнуто з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 2 621 грн. 56 коп. грошової компенсації. Коридор площею 5,9 кв.м, кухню площею 9 кв.м, коридор площею 3,7 кв.м, туалет площею 1 кв.м, ванну площею 3,8 кв.м, кухню площею 3,6 кв.м залишено в загальному користуванні сторін. Вселено ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 у м. Запоріжжі. Стягнуто з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 1 000 грн. судових витрат, 1 300 грн. витрат на проведення експертизи та 11 грн. 35 коп. судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_2просить скасувати зазначені судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що виділення позивачці в натурі певних жилих приміщень квартири та перерозподіл часток співвласників є виправданим і не порушує прав відповідачок.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Судом установлено, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 у м. Запоріжжі. ОСОБА_1 на праві власності належить 3/5 частини квартири, а ОСОБА_2та ОСОБА_3. - по 1/5 частині зазначеної квартири.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Вирішуючи спір, суд на порушення вимог ст. 214 ЦПК України належним чином не визначився з характером спірних правовідносин та не взяв до уваги, що виділення в натурі часток квартири, що є спільного частковою власністю, є можливим за умови, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину квартири із самостійним виходом.

Якщо виділ в натурі не є можливим, суд має право за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими кімнатами такої квартири.

У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 лютого 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.