Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Борисенко І.В., Юрченко В.П.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника відповідача Федючка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог Б.С.Д." до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог Б.С.Д." на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2015 року, -

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сварог Б.С.Д." (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі - відповідач, Державна податкова інспекція) від 25.11.2014 року № 0009762205/3193, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 4 644 827,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 165 757,00 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивачем надано всі необхідні первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ним та його контрагентами.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Сварог Б.С.Д" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.07.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 26.09.2014 року № 4112/22-05/37614732, та прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, позивачем порушено вимоги пп. 14.1.27, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1, п. 137.4 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4 644 827,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що фактично господарські операції з придбання товару та послуг у господарюючих суб'єктів не мали реального характеру, а були спрямовані виключно на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям переважно за допомогою контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат, оскільки позивачем не надано належних первинних документів (акти приймання - передачі, сертифікатів відповідності, паспортів якості, ветеринарних свідоцтв на товар, подорожніх листів, товарно - транспортної документації, документів, які б підтверджували здійснення навантаження товару), а надані товарно - транспортні накладні оформлені з порушенням вимог законодавства, зокрема не заповнені обов'язкові реквізити, крім того, позивач не має достатніх трудових та матеріальних ресурсів (основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів) для проведення відповідної фінансово - господарської діяльності.

Таким чином. враховуючи вищезазначене контролюючий орган дійшов висновку, що вчинені позивачем господарські операції з придбання товару (послуг), а також з його реалізації спрямовані лише на отримання неправомірної податкової вигоди, а отже такі господарські операції не спричинили реальних правових наслідків, що виключає право позивача на віднесення витрат за вказаними операціями до валових.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, відповідно до пп. 14.1.27 Податкового кодексу України (2755-17) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товару, здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем проведено господарські операції з придбання товарно - матеріальних цінностей, зокрема, мішків БІГ-БЕГ у ТОВ "УКРЛАКІОІЛ" і ТОВ "БАВОР", гофролотків у ТОВ "Подільська Лакомка", сої та шроту соєвого у ФГ "Серміш Агро", ТОВ "КСП Трейдінг", СФГ "Аграрій", ТОВ "АФ імені В.Д. Слободяна", ПАП "Довіра", ПАП "Медобори", ТОВ ВКП "Авантаж", ТОВ "Берекол", ТОВ "Хрещатик-Агро", ПП "УКРНАМСАД", ТОВ СФГ "Агро-Проба", ФГ "ОВІС-АГРО", ПП "ЕКОАГРОЛАН-ПЛЮС", ТОВ "Агро Універсал", СФГ "Люна", СФГ "Сатурн", СФГ "ПН Поділля", ФГ "Світоч-2006", ТОВ "ПРИКАРПАТЕНЕРГОСЕРВІС", СГ ТОВ "МАЯК", ТОВ "Нове Життя", СТОВ "Агрофірма "Кудинка", ФГ "Відродження", ТОВ "АГРОПРОМ-2008", ФГ "ЯНТАРНЕ-2007", ТОВ "Світанок-Агро", ТОВ "Енергобіоресурс", СВК "Зеленченський", ТОВ "Наследие", ТОВ "Прометей Д".

Також позивач отримував послуги із зберігання сої та її очищення з ПАТ "Деражнянське ХПП", ТОВ "Красилівзаготзерно" і ПП "Зернопромтрейд", отримання послуг з перевезення товарно-матеріальних цінностей від ПП ОСОБА_7, ТОВ "Транс Компані", ТОВ "Колбе Україна", ПП ОСОБА_9, ПП "Еліс Транс Центр", ПП "ВАНДЕНТРАНС".

В результаті здійснення вищевказаних операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг Товариство відобразило у деклараціях з податку на прибуток у складі витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування по операціях з придбання на суму 19 371 673,00 грн.

Крім того, у період, що підлягав перевірці Товариство також здійснювало операції з реалізації придбаного товару (соя, шрот соєвий) наступним контрагентам: ТОВ "Агро-Еко XXI Плюс", ПП "Оліяр", ПАТ "Володимир-Волинська птахофабрика", ТЗОВ "Венус Україна", ТОВ "Авалор", ТОВ "Чебені плюс", ФГ "Улар", ПП "Мясний край", ТОВ Фірма "САІ ЛТД", ФГ "Едем", ТОВ "Інтерагротех", ТОВ ВКФ "Агро-Еко XXI".

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок таких операцій по реалізації товарно-матеріальних цінностей позивач завищив доходи, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування при реалізації товарно-матеріальних цінностей за період з 25.07.2011 року по 31.12.2013 року на загальну суму 19 839 113,00 грн.

Розв'язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 25.11.2014 року № 0009762205/3193, суди попередніх інстанцій, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо документально непідтвердження фактичного проведення господарських операцій з контрагентами та відсутності реальної можливості їх проведення, а відповідно і правомірність формування позивачем валових витрат за такими операціями, надали належну оцінку зібраних у справі доказів у їх сукупності з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та дійшли обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право позивача відносити понесені витати за такими операціями до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, з огляду на наступне:

ненадання позивачем первинних документів, зокрема, документів, які підтверджують фактичну поставку товару (акти приймання - передачі товарно - матеріальних цінностей), документи, які посвідчують оплату, транспортування (подорожні листи, товарно - транспортні накладні) та здійснення навантаження насіння сої, походження товару (сертифікати);

в товарно - транспортних накладних, наданих позивачем у підтвердження отриманих послуг з перевезення, фактично не зазначено кому переадресовувався вантаж та хто його отримав, що спростовує твердження позивача, що поставки товару на підприємство позивача здійснювались з переходом права власності іншим покупцям без розвантаження та шляхом переадресування транспортного засобу відправлялось за їхньою адресою;

не надано позивачем також і документів, які б підтверджували понесені позивачем витрати по вантажних перевезеннях, як не підтверджено і отримання позивачем послуг зі зберігання сої та її очищення на ПАТ "Деражнянське ХПП", ТОВ "Красилівзаготзерно" і ПП "Зернопромтрейд", транспортування сої до вказаних підприємств;

не доведено позивачем і необхідності придбання гофролотків та мішків БІГ-БЕГ, оскільки Товариством не надано будь - яких доказів використання вказаних товарно - матеріальних цінностей у власній господарській діяльності або їх реалізацію, твердження позивача про часткове повернення товару (мішків) постачальнику, а часткове зберігання на складі не підтверджено документально.

При прийнятті рішення судами попередніх інстанцій прийнято до уваги також вирок Барського районного суду Вінницької області від 14.05.2014 року в якому зазначено, що станом на 01.01.2012 року у СФГ "Аграрій" (контрагент позивача, який здійснював поставку сої) відсутня сільськогосподарська продукція власного виробництва, впродовж 2012 року підприємство не виробляло сільськогосподарські товари в зв'язку відсутністю матеріально-технічної бази, трудових ресурсів, достатньої кількості земельних ділянок, що також підтверджує правомірність висновку контролюючого органу, з яким погодились суди, про відсутність у СФГ "Аграрій" об'єктів оподаткування по операціях з придбання та з постачання товарів позивачу у 2012 році.

Суд першої інстанції на підставі пояснень представників позивача, зокрема ОСОБА_10, дослідження змісту первинних документів дійшов висновку, що фактично договори поставки товарів від постачальників до позивача не відбулись, оскільки було встановлено, що у всіх документах отримувачами товарів зазначені інші господарюючі суб'єкти, а не позивач.

Крім того, судами встановлено, що чисельність працюючих в ТОВ "Сварог Б.С.Д." станом на 25.07.2011 року та 31.12.2013 року становила дві особи, а основні засоби задекларовані на суму 1000,00 грн., що також свідчить про правомірність висновку про відсутність у позивача достатніх трудових та матеріальних ресурсів для проведення фінансово - господарської діяльності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується, що господарські операції з контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке необхідне для постачання товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, у ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону (ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України) належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих податковим органом та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України доказів.

Відсутність відповідних доказів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог платника податків.

Із зазначеного вбачається, що судами попередніх інстанцій дотримано вимоги ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України та надано правильну правову оцінку встановленим у справі обставинам у їх сукупності з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог Б.С.Д." залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2015 року у справі № 822/1882/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244 КАС України (2747-15) .

Ухвала в повному обсязі складена 24.04.2017 року.