Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Пшонки М.П., Костенка А.В., Прокопчука Ю.В., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Волоської сільської ради про визнання недійсними заповіту та свідоцтва про право на спадщину за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 серпня 2008 року,

У червні 2004 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що після смерті їх батька, ОСОБА_3, відкрилася спадщина на земельну ділянку та будинок АДРЕСА_1. Йому стало відомо, що усе майно батько заповідав відповідачці, хоча після перенесеної операції не міг розуміти значення своїх дій, тому просив визнати недійсними заповіт та свідоцтво про право на спадщину.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 серпня 2008 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні передбачені статтею 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.