Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Шведа Е.Ю. провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду м.Києва від 09 листопада 2016 року у справі № 826/1216/16 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій неправомірними, -

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із адміністративним позовом до Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просив суд визнати протиправними дії, які полягають у недотриманні встановлених Регламентом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Порядком передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в м.Києві строків опрацювання клопотання № 2 (реєстраційний номер № 08/М-11691 від 30.11.2015) та підготовки проекту рішення з питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача щодо розгляду клопотання № 08/М-11691 від 30.11.2015 року порушують право позивача на своєчасний розгляд клопотання уповноваженим органом у встановлені законом строки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2016 року. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо непідготовки проекту рішення про надання (або відмову у наданні) дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 орієнтованим розміром до 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) за його клопотанням від 30.11.2015 № 2 (реєстраційний номер 08/М-11691).

Зобов'язано Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в порядку, передбаченому пунктом 8 статті 20 Рішення Київської міської ради від 28 лютого 2013 року № 63/9120 (ra0063023-13) "Про Тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві", підготувати проект рішення про надання (або відмову у наданні) дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 орієнтованим розміром до 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) за його клопотанням від 30.11.2015 № 2 (реєстраційний номер 08/М-11691) та зобов'язано передати проект на розгляд постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1157 (одна тисяча сто п'ятдесят сім) гривень 53 копійки.

У частині відшкодування витрат на правову допомогу відмовлено.

На постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року надійшла касаційна скарга ОСОБА_4, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права у частині відмови у відшкодуванні витрат позивача на правову допомогу, ставиться питання про зміну рішення суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 30 листопада 2015 року звернувся до Київської міської ради з клопотанням № 2, в якому просив в порядку реалізації його гарантованого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки надати згоду на розробку проекту землевідводу земельної ділянки відповідно до графічного матеріалу (кадастрового кварталу 72:528 згідно містобудівного кадастру Києва), орієнтовним розміром до 0,10 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); розглянути це питання на сесії ради у встановлений законодавством місячний термін з прийняттям об'єктивного і обґрунтованого рішення; повідомити його про прийняте рішення шляхом направлення на адресу копії витягу з рішення сесії. До клопотання позивачем були додані: копія паспорту та ідентифікаційного коду; графічні матеріали; копія довіреності.

За дорученням заступника міського голови - секретаря Київської міської ради від 30.11.2015 № 08/М-11691, Департаментом земельних ресурсів листом від 31 грудня 2015 року № 057029-08/М-11691-18767 на згадане клопотання позивачу надано відповідні роз'яснення по суті порушеного ним питання та повідомлено, що враховуючи відповідність чинному законодавству клопотання та доданих до нього матеріалів і документів, Департаментом земельних ресурсів сформовано справу - клопотання К 26017 буде розглянуто і опрацьовано у порядку, визначеному чинним законодавством.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача позивач і звернувся в суд з даним позовом.

Розглядаючи справу та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Департамент земельних ресурсів розглянув клопотання позивача від 30.11.2015 на підставі доручення заступника міського голови - секретаря Київради від 30.11.2015 № 08/М-11691, в межах компетенції та в порядку, визначеному чинним законодавством.

Натомість скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо непідготовки проекту рішення про надання (або відмову у наданні) дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 орієнтованим розміром до 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) за його клопотанням від 30.11.2015 № 2 (реєстраційний номер 08/М-11691).

В частині розподілу судових витрат суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору та відсутність підстав для стягнення витрат на користь позивача за договорами про надання правової допомоги від 20.01.2016 № 20/01-1 та від 02.07.2016 № 02/07-1.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Підстави та порядок відшкодування витрат на правову допомогу визначено у ст. 90 КАС України, зокрема: витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1 Закону України від 20.12.2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Таким чином, підставою для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу у адміністративних справах є документальне підтвердження участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції згідно акту виконаних робіт від 20.01.2016 позивачу відповідно до договорів про надання правової допомоги від 20.01.2016 № 20/01-1 та від 02.07.2016 № 02/07-1 на підставі його замовлень від 20.01.2016 та від 02.07.016 фахівцем у галузі права - Калько Д. О. (виконавець), надано правову допомогу на загальну суму 4409,60 грн, які включали: усну консультацію з юридичних питань (кількість витраченого часу склала 30 хв.); підготовку (складання) позовної заяви з додатками (кількість витраченого часу складає 7 год. 30 хв.); згідно акту від 02.07.2016 позивачу були надані послуги на загальну суму 3000,00 грн., які включали складання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції з додатком (кількість витраченого часу склала 5 год. 20 хв.).

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що надані позивачем для відшкодування документальні підтвердження витрат на правову допомогу, що полягали у складанні процесуальних документів, не містять вимог щодо відшкодування витрат, що визначені у ч. 1 ст. 1 Закону України від 20.12.2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Оскільки позивачем на надано документальних підтверджень здійснення витрат на правову допомогу, пов'язаних із участю особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням або ж під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, рішення суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для стягнення витрат на користь позивача за договорами про надання правової допомоги від 20.01.2016 № 20/01-1 та від 02.07.2016 № 02/07-1 прийнято у відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України від 20.12.2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановленні фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми процесуального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року у справі № 826/1216/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.