Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Голяшкіна О.В.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Петроль" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.06.2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 року у справі за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Петроль" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

У травні 2016 року Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Петроль" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.06.2016 року позовні вимоги Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Петроль" на користь держави, в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в дохід Державного бюджету України на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році в розмірі 81491,95 грн. та пеню в розмірі 2200,50 грн., всього - 83692,45 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Петроль" було залишено без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.06.2016 року - без змін.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Петроль", не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.06.2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити Волинському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Петроль" задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

За змістом статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Петроль" перебуває на обліку в Волинському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Відповідно до форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2015 рік, що надавався відповідачем до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у 2015 році становила 248 осіб. Таким чином, середньооблікова кількість інвалідів має становити 10 осіб, а фактично складала 5 осіб.

Із звіту відповідача за формою статистичної звітності № 3-ПН, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики від 31.05.2013 року № 316 (z0988-13) , та поданого до центру зайнятості 27.11.2015 року, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Петроль" належним чином лише один раз за рік інформувало центр зайнятості про наявність вільних робочих місць та потребу у направленні центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Викладене свідчить про неналежне виконання відповідачем вимог про належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для неприпущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, відповідно до частини 2 статті 218 Господарського Кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не вживалися заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Оскільки, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Петроль" несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, тобто відповідачем не були вжиті всі залежні від нього заходи щодо працевлаштування інвалідів відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, відмовивши задовольнивши позовні вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Петроль" - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.06.2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 року у справі за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Петроль" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.