Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного комерційного банку ""Імпексбанк" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

У липні 2006 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що з 2 листопада 2005 року працював у відповідача на посаді економіста 2 категорії, а з 18 січня 2006 року працював на 0,5 ставки з 9 години до 13 години. Наказом від 30 червня 2006 року його було звільнено з роботи на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з появою на роботі в нетверезому стані.

Посилаючись на те, що звільнений незаконно, ОСОБА_1 просив поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати завдану моральну шкоду.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 20 грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 21 серпня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 20 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 21 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.