Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Іваненко Я.Л., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вижницькому районі Чернівецької області

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року

у справі за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вижницькому районі Чернівецької області (далі - ВДВ Фонду ССНВВПЗ України у Вижинському районі) до Територіальної державної інспекції праці у Чернівецькій області (далі - Держнаглядпраці у Чернівецькій області ) про скасування припису,

У грудні 2011 року ВДВ Фонду ССНВВПЗ України у Вижинському районі звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним і скасування акту № 24-04-32/73 та припису Держнаглядпраці у Чернівецькій області від 03 листопада 2011 року № 24-04-32/73-70. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у листопаді 2011 року відповідачем проведено перевірку додержання законодавства при призначенні та виплати матеріального забезпечення ОСОБА_4 про що складено акт та видано припис. Згідно з цим приписом, Фонд зобов'язаний перерахувати ці страхові виплати з урахуванням приписів частини 10 статті 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-XIV (1105-14) ) та пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 "Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням" (1266-2001-п) (далі - Порядок № 1266). Посилаючись на те, що розмір страхових виплат ОСОБА_4 обчислено правильно, просив суд задовольнити позов.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ВДВ Фонду ССНВВПЗ України у Вижинському районі порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, зокрема Закону № 1105-XIV (1105-14) та Порядку № 1266 (1266-2001-п) . Вказує, що при розрахунку страхових виплат ОСОБА_4 позивач керувався саме нормами Закону № 1105-XIV (1105-14) та Порядку № 1266 (1266-2001-п) , з урахуванням Методичних рекомендацій щодо проведення перерахунку щомісячних страхових виплат з 01 березня 2007 року, викладених у листі Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 06 березня 2007 року № 44-08-4 (v044_583-07) (далі - Методичні рекомендації), які є обов'язкомими до виконання. Зазначає, що пункт 12 Порядку № 1266 (1266-2001-п) не передбачає умов та порядку розрахунку середньої заробітної плати застрахованої особи у разі повторного ушкодження здоров'я, а лише передбачає процедуру визначення розрахункового періоду обчислення середнього заробітку.

Держнаглядпраці у Чернівецькій області у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, судами правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки. Вказує, що позивач помилково тлумачить постанову Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24 (z0715-07) "Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат" (далі - Порядок № 24), норми пункту 1.7. якої мають відсилочний характер до норм Закону № 1105-XIV (1105-14) та Порядку № 1266 (1266-2001-п) . Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 звернувся до Держнаглядпраці у Чернівецькій області зі скаргою, в якій просив провести перевірку ВДВ Фонду ССНВВПЗ України у Вижинському району з приводу додержання законодавства під час призначення йому страхової виплати у зв'язку з настанням нещасних випадків у 2006 та 2009 роках.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що обчислюючи розмір страхових виплат за страховим випадком, що стався з ОСОБА_4 у вересні 2009 року позивач обчислив їх суму, в меншому, ніж належить розмірі, чим порушив вимоги частини 10 статті 34 Закону № 1105-XIV та пункту 12 Порядку № 1266 (1266-2001-п) , про що 03 листопада 2011 року складено акт № 24-04-32/73.

03 листопада 2011 року державним інспектором праці Територіальної державної інспекція праці у Чернівецькій області Колодченко Ю.Д. складено припис № 24-04-32/73-70, яким зобов'язано відділення Фонду у Вижницькому районі забезпечити перерахунок середньомісячного заробітку ОСОБА_4 відповідно до частини 10 статті 34 Закону № 1105-XIV та пункту 12 Порядку № 1266 (1266-2001-п) .

Не погоджуючись з цим приписом та актом перевірки, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до частини 10 статті 34 Закону №1105-XIV середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхові виплати) у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників, визначались Порядком № 1266 (1266-2001-п) , в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку № 1266 (1266-2001-п) розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат (крім страхування на випадок безробіття) та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи (зайняття підприємницькою діяльністю) перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески.

При цьому, розмір середнього заробітку у разі повторного ушкодження здоров'я визначався за правилами абзацу 11 пункту 12 цього Порядку, яким встановлено, що у разі повторного ушкодження здоров'я в одного роботодавця середня заробітна плата обчислюється (за бажанням потерпілого) за відповідні розрахункові періоди, що передували першому або повторному ушкодженню здоров'я. Сума щомісячної страхової виплати в такому разі призначається згідно із ступенем втрати професійної працездатності, що встановлюється МСЕК за сукупністю випадків ушкодження здоров'я.

Як встановлено судами, другий нещасний випадок з ОСОБА_4 стався на цьому самому підприємстві 11 вересня 2009 року, у зв'язку з чим 07 квітня 2010 року МСЕК добавила йому 10% втрати професійної працездатності і встановила 60 % втрати професійної працездатності.

Згідно із заявою ОСОБА_4 розрахунок сум страхових виплат проведено, виходячи із заробітку за розрахунковий період, що передував першому нещасному випадку, який стався 16 січня 2006 року. Постановою ВДВ Фонду ССНВВПЗ України у Вижинському районі від 18 червня 2010 року № 2404/259/259.1/12 потерпілому призначено 16591,40 грн одноразової допомоги, розмір якої позивач обчислив за коефіцієнтами, встановленими Порядком № 24 (z0715-07) , з урахуванням Методичних рекомендацій.

Враховуючи те, що пунктом 1.7 Порядку № 24 (z0715-07) передбачено, що середньомісячний заробіток для обчислення розміру страхових виплат потерпілому та особам, які мають на це право, визначається згідно з пунктами 10, 11, 12, 13, 14, 15 статті 34 Закону № 1105-XIV та Порядку № 1266 (1266-2001-п) і іншого порядку чинне законодавство не передбачає, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у позивача правових підстав для застосування іншого, ніж передбаченого Законом порядку.

Крім того, позивач оскаржує і просить скасувати акт Держнаглядпраці у Чернівецькій області від 03 листопада 2011 року № 24-04-32/73, який не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України, а є лише носієм доказової інформації, що в свою чергу, виключає можливість звернення до суду з такою вимогою, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Доводи касаційної скарги про те, що норми пункту 12 Порядку № 1266 (1266-2001-п) не застосовуються до цих правовідносин, оскільки після нещасного випадку минуло менше року, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, оскільки саме в абзаці 11 цього пункту наведений порядок обчислення середнього заробітку у разі повторного ушкодження здоров'я в одного роботодавця.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вижницькому районі Чернівецької області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.