6-21676св08 Про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - 17.12.2008 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Києва від 6 серпня 2008 року,

У грудні 2006 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що з грудня 2004 року відповідач ОСОБА_2 не користується квартирою АДРЕСА_1, витрат на її утримання не несе. Оскільки відповідач не проживає в спірній квартирі більше шести місяців, просила суд визнати його таким, що втратив право користування зазначеною квартирою, з підстав, передбачених ст. ст. 71, 72 ЖК України.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2007 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 6 серпня 2008 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що в спірній квартирі зареєстровано три особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їхня неповнолітня донька - ОСОБА_3 ( а.с. 5).

Спірна квартира, яка складається з двох жилих кімнат площею 28, 4 кв. м, була отримана в 1968 році батьками ОСОБА_1, в яку в 1987 році у зв'язку з реєстрацією шлюбу вселився ОСОБА_2

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 січня 2005 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 7).

Задовольняючи на підставі ст. ст. 71, 72 ЖК України позов ОСОБА_1про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, суд першої інстанції виходив із того, що він добровільно залишив спірну квартиру, тривалий час у ній не проживає, квартирою не цікавиться, витрат на оплату квартирної плати та комунальних послуг не несе.

В обґрунтування такого висновку районний суд посилався на акти ЖРЕО № 420 від 1 листопада 2006 року, від 8 грудня 2006 року та показання свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_5, які мешкають у будинку АДРЕСА_2. При цьому суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність доводів ОСОБА_2 про залишення ним спірної квартири згідно з домовленістю сторін та про сплату ним витрат на утримання спірного житла.

Суд першої інстанції дав також належну оцінку факту користування ОСОБА_1пільгою ОСОБА_2 на оплату комунальних платежів, правильно зазначивши, що ця обставина не є підтвердженням факту користування ним спірним жилим приміщенням.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про поважність причин зміни місця проживання ОСОБА_2, а саме домовленість між ним та позивачкою про його тимчасове проживання у квартирі її матері, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Посилання апеляційного суду на те, що відповідачка користується пільгою на оплату комунальних платежів, як підтвердження користування відповідачем спірною квартирою не свідчить про його проживання в указаній квартирі.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, порушив процесуальні норми права, що призвело до неправильного вирішення ним справи та помилкового скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого згідно із законом, а тому відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 6 серпня 2008 року скасувати, залишити в силі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2007 року.