Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Транс", третя особа -ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 4 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 грудня 2007 року,

У грудні 2004 року ОСОБА_1та ОСОБА_2, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначали, що 4 червня 2004 року з вини водія товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Транс" (далі - ТОВ "АІС-Транс")ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), унаслідок якої водій належного ОСОБА_1 автомобіля "ІЖ" ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості та пошкоджено автомобіль "ІЖ".

Посилаючись на викладене, позивачі просили стягнути з відповідача на користьОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 3 069 грн. 26 коп. та 3 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, а на користь ОСОБА_2 стягнути матеріальну шкоду в розмірі 2 405 грн. 75 коп. та 3 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

У процесі судового розгляду позивачі уточнили позовні вимоги та просили стягнути з відповідача на користьОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 7 820 грн. 67 коп. і 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, а на користь ОСОБА_2 стягнути матеріальну шкоду в розмірі 1 783 грн. 75 коп. та 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 4 жовтня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 грудня 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.

У обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування судових рішень.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимогОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачами не надано суду доказів на підтвердження вини водіяОСОБА_3 у скоєнні ДТП.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Згідно із ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту ст. 57 ЦПК України висновок експертів є одним із доказів.

Частиною 1 ст. 146 ЦПК України визначено, що в разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2005 року за клопотанням представника ТОВ "АІС-Транс" у справі призначалась судова автотехнічна експертиза й на вирішення експертів ставились питання, зокрема, чи порушеноОСОБА_3абоОСОБА_2у даній ДТП Правила дорожнього руху та чи мали вони технічну можливість уникнути зіткнення автомобілів. Оплату за проведення експертизи було покладено на ТОВ "АІС-Транс" (а.с. 100), але експертиза проведена не була, оскільки, зокрема, ТОВ "АІС-Транс" відмовилось від оплати за її проведення (а.с. 127).

Однак суд не попередив відповідача про наслідки, передбачені наведеною нормою процесуального закону, у разі ухилення його від участі в проведенні експертизи.

Водночас суд не перевірив і те, чи існували і інші перешкоди для проведення призначеної судом експертизи, та в разі доведеності, можливості їх усунення.

На вказані порушення норм процесуального права, допущені судом першої інстанції, не звернув уваги й суд апеляційної інстанції, який залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Крім того, помилковим є висновок суду про те, що відсутність обвинувального вироку чи постанови в адміністративній справі, а також висновку автотехнічної експертизи, які б встановлювали вину ОСОБА_3 у скоєнні ДТП, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимогОСОБА_1 та ОСОБА_2

З'ясувавши, що сторонами у справі надані всі докази на підтвердження своїх вимог і заперечень, суд повинен був вирішити питання про наявність чи відсутність вини учасників ДТП на підставі наявних у матеріалах справи даних і доказів та залежно від установленого вирішити питання про задоволення чи відмову в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин визнати ухвалені судові рішення законними та обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід посприяти всебічному й повному з'ясуванню обставин справи та ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 4 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 грудня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.