Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Черпіцької Л.Т.,

Шведа Е.Ю.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 02 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі № 760/11717/16-а за позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок пенсії, -

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання провести перерахунок пенсії.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07 липня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху на підставі частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 02 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року, позовну заяву ОСОБА_2 повернуто позивачеві на підставі пункту 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як установлено судами та вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивач у якості документа, що підтверджує звільнення його від сплати судового збору, надав копію свідоцтва від 29 травня 1985 року, відповідно до якого позивачу за успішне виконання завдань влади СРСР надано право на пільги, встановлені постановою ЦК КПРС та Радою Міністрів СРСР від 17 січня 1983 року (v9027400-83) "Про пільги військовослужбовцям, робітникам і службовцям, що перебувають у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан та їх сім'ям".

Підставою для залишення без руху позовної заяви ОСОБА_2 та подальшого її повернення позивачеві став висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про невідповідність позовної заяви вимогам частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України в частині сплати судового збору та відсутність підстав для звільнення позивача від його сплати на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

При цьому суди попередніх інстанцій зазначили, що вказаний статус позивача не є тотожним статусу учасника бойових дій у контексті вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються: учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, поліцейські, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії. Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (63-94-п) до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території відноситься Афганістан, під час бойових дій якому надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, у період з квітня 1978 року по грудень 1989 року.

Відповідно до частин першої-третьої статті Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

При цьому, Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1994 року № 94 "Про порядок надання пільг, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (94-94-п) " затверджено Перелік документів, на підставі одного з яких надаються пільги, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , згідно з Розділом І якого документами, що підтверджують статус учасника бойових дій, є:

"Удостоверение участника войны";

"Свидетельство о праве на льготы";

"Удостоверение" (при наявності штампу "Україна. Учасник бойових дій");

довідки, видані органами Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, Міністерства закордонних справ.

Як вже зазначено, позивач при зверненні до суду надав копію свідоцтва про право на пільги, встановлені постановою ЦК КПРС та Радою Міністрів СРСР від 17 січня 1983 року (v9027400-83) "Про пільги військовослужбовцям, робітникам і службовцям, що перебувають у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан та їх сім'ям", що з огляду на вищевикладені обставини є належним документом для підтвердження статусу позивача як учасника бойових дій у розумінні пункту 2 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.

Як убачається з матеріалів справи, заявлений ОСОБА_2 позов спрямований на захист порушеного, на його думку, права на належне пенсійне забезпечення.

Викладене у сукупності свідчить про необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для залишення без руху позовної заяви ОСОБА_2 з підстав несплати ним судового збору та її повернення на підставі пункту 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, що тягне за собою обов'язкове скасування судового рішення з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на стадії відкриття провадження в адміністративній справі.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 02 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі № 760/11717/16-а скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадії відкриття провадження в адміністративній справі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.