Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 22 квітня 2008 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 17 серпня 2007 року між нею (продавцем) та ОСОБА_2 (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Укладанню зазначеного договору передував психічний тиск на неї (ОСОБА_1) з боку відповідачів, пов'язаний із безпідставними обвинуваченнями в привласненні коштів, які перебували в її віданні. Волевиявлення на укладання договору в неї не було, грошей за квартиру вона не отримувала. Вважаючи, що договір купівлі-продажу квартири було вчинено під впливом насильства, позивачка просила визнати зазначений договір недійсним та застосувати односторонню реституцію, зобов'язавши відповідачів повернути їй у власність спірну квартиру.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 8 січня 2008 року позов задоволено. Постановлено визнати недійсним нотаріально посвідчений (реєстровий номер 2233) договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 17 серпня 2007 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), як такий, що вчинено особою проти справжньої волі продавця внаслідок застосування до неї психічного тиску з боку другої сторони; зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 повернути у власність ОСОБА_1 квартиру. Додатковим рішенням цього ж суду від 12 березня 2008 року вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 22 квітня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, і залишити в силі законне та обгрунтоване рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 не довела, що правочин було вчинено проти її волі та внаслідок застосування до неї фізичного й психічного тиску.

З висновком апеляційного суд погодитись не можна з таких підстав.

За правилами ч. 1 ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психологічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Для визнання правочину недійсним як такого, що вчинено під впливом насильства або погрози, необхідна наявність фізичного чи психологічного впливу на особу з метою спонукання до укладення правочину. Під насильством слід розуміти заподіяння учасникові правочину фізичних або душевних страждань з метою примусити укласти правочин. Насильство породжує страх настання невигідних наслідків. На відміну від насильства, погроза полягає в здійсненні тільки психічного, але не фізичного впливу, і має місце при наявності як неправомірних, так і правомірних дій. Погроза може бути підставою для визнання правочину недійсним, коли з обставин, які мали місце на момент його вчинення, випливає, що відмова учасника правочину від його вчинення могла спричинити шкоду його законним інтересам.

При розгляді справи судом установлено, що 17 серпня 2007 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який нотаріально посвідчено відповідно до реєстру за №2233. До укладення цього договору ОСОБА_1 працювала касиром-бухгалтером на ПП "Кошман", власником якого є відповідачка ОСОБА_2, та звільнена з роботи за власним бажанням з 9 серпня 2007 року. 29 вересня 2007 року відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України - привласнення коштів і заподіяння матеріальних збитків ОСОБА_2 на суму 90 976 грн. 04 коп., а 28 листопада 2007 року їй пред'явлено обвинувальний висновок. Напередодні укладення спірного договору вночі ОСОБА_1 привезли на територію оптової бази ПП "Кошман" для з'ясування причин недостачі та відшкодування збитків. Туди ж були викликані її найближчі родичі: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - для вирішення цього питання. 18 серпня 2007 року ОСОБА_1 звернулася із заявою в прокуратуру щодо примушення її до відчуження квартири шляхом погрози фізичною розправою з боку ОСОБА_2. Постановою прокурора Долинського району від 27 серпня 2007 року в порушенні кримінальної справи було відмовлено. З 22 серпня 2007 року до 19 вересня 2007 року позивачка перебувала на лікуванні в стаціонарному відділенні Кіровоградської обласної психіатричної лікарні у відділенні неврозів.

Заперечуючи факт психологічного тиску на ОСОБА_1, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заперечували факт недостачі коштів із вини касира-бухгалтера ОСОБА_1, а також не заперечували події, які відбулися вночі на території оптової бази ПП "Кошман" напередодні укладення спірної угоди за участі родичів позивачки, але пояснили, що про укладення договору купівлі-продажу домовилися ще на початку літа, гроші за квартиру сплатили ОСОБА_1 до виявлення в неї недостачі. Ці події просто співпали (а.с. 53-56).

Аналізуючи встановлені судом обставини в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договір купівлі-продажу квартири було вчинено продавцем ОСОБА_1 проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї психологічного тиску з боку покупця ОСОБА_2, а тому обгрунтовано визнав цей договір недійсним.

Посилання апеляційного суду на постанову в.о. прокурора Долинського району від 27 серпня 2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи проти ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_1 з приводу її незаконного утримання та погроз є необгрунтованим, оскільки відповідно до ст. 61 ЦПК України постанова прокурора не є підставою для звільнення від доказування обставин по даному спору.

Неможливо погодитись також із висновками апеляційного суду, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 є безпідставним, оскільки останній не є стороною спірних правовідносин.

Відповідно до п. 4.12 договору купівлі-продажу чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - надав письмову заяву про згоду на купівлю вказаної квартири.

Оскільки на момент укладання договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_2 перебувала з ОСОБА_3 у шлюбі, зазначений договір створює обов'язки та правові наслідки для обох із подружжя.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про залучення до розгляду справи в якості співвідповідача ОСОБА_3 є вірним.

Відповідно до положень ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 22 квітня 2008 року скасувати, а рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 8 січня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.