Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки "Допомога" про визнання частково недійсним кредитного договору за касаційною скаргою кредитної спілки "Допомога" на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 3 квітня 2008 року,

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до кредитної спілки "Допомога" (далі - КС "Допомога") про визнання частково недійсним кредитного договору, посилаючись на те, що 29 грудня 2004 року нею було укладено кредитний договір із КС "Допомога", згідно з яким вона отримала кредит у сумі 55 тис. грн. Пунктом 3.1 цього договору встановлено плату за користування кредитом у розмірі 45 % річних від суми кредиту. Вважаючи, що умови договору в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами є незаконними, оскільки відповідачем отримано лише ліцензію на залучення внесків членів кредитної спілки на депозитні рахунки, ОСОБА_1 просила визнати пп. 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 4 указаного кредитного договору в частині сплати відсотків недійсними.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 24 грудня 2007 року в позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 3 квітня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано недійсними пп. 1.1, 1.2, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 4 кредитного договору від 29 грудня 2004 року № 739/04, укладеного між ОСОБА_1. та КС "Допомога", у частині сплати відсотків за користування кредитними коштами.

У касаційній скарзі КС "Допомога" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги про визнання оспорюваних позивачкою пунктів кредитного договору недійсними є безпідставними, оскільки діяльність КС "Допомога" здійснювалася на підставі Закону Україні "Про кредитні спілки" (2908-14) та ліцензії № 771511, дійсної до 11 березня 2007 року, указавши, що кредитні спілки лише після 1 вересня 2005 року зобов'язані отримувати ліцензію на здійснення такого виду діяльності, як надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, крім внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд указав, що, як установлено судом, ліцензія на провадження діяльності з надання фінансових кредитів на час укладення оспорюваного кредитного договору в КС "Допомога" була відсутня, остання мала лише ліцензію для здійснення такого виду діяльності, як залучення внесків членів кредитної спілки на депозитні рахунки, тому КС "Допомога" не мала права встановлювати в оспореному позивачкою договорі плату за користування кредитними коштами.

Однак погодитися з такими висновками не можна.

Згідно зі ст. 130 ГПК України та ч. 1 ст. 1 Закону України "Про кредитні спілки" кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Абзацом третім ч. 1 ст. 21 цього Закону передбачено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

Частиною 4 ст. 8 указаного Закону "Про кредитні спілки" (2908-14) передбачено, що ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до закону.

Згідно із ч. 3 ст. 5, п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" таким видом діяльності є надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, до яких не відносяться внески членів кредитної спілки, що спрямовуються на формування капіталу кредитної спілки.

Отже, за змістом зазначених вище норм закону діяльність кредитної установи з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу самої кредитної установи не потребує отримання ліцензії.

Судом установлено, що 29 грудня 2004 року між ОСОБА_1. та КС "Допомога" було укладено кредитний договір № 739/04, відповідно до п. 1.1 якого КС "Допомога" передала ОСОБА_1 кредит у сумі 55 тис. грн. на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути одержану суму спілці відповідно до умов, визначених договором. Згідно з п. 2.1. договору позичальник зобов'язався повернути кредит, відсотки та інші платежі за користування ним до 29 грудня 2006 року. На підставі п. 3.1 договору плата за користування кредитом становить 45 % річних від суми кредиту та здійснюється відповідно до договору за час користування кредитом.

Суди на зазначені вище положення закону уваги не звернули та не з'ясували, за рахунок яких саме коштів: залучених чи капіталу - КС "Допомога" надано фінансовий кредит позивачці.

Наведене має визначальне значення для правильного вирішення спору, тому ухвалення судами рішень без з'ясування зазначеної обставини є помилковим.

Таким чином, правильно скасувавши рішення суду першої інстанції, апеляційний суд одночасно допустить порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу кредитної спілки "Допомога" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 3 квітня 2008 року в частині ухвалення нового рішення скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.