Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Іваненко Я.Л., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Громадської організації Східноукраїнського центру громадських ініціатив "Тотальна акція на підтримку прав людини та демократії"

на постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 06 червня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року

у справі за позовом Громадської організації Східноукраїнського центру громадських ініціатив (далі - ГО Східноукраїнського ЦГІ) "Тотальна акція на підтримку прав людини та демократії" до Полтавської міської ради про визнання неправомірною відмови у доступі до офіційної інформації,

У квітні 2010 року ГО Східноукраїнського ЦГІ "Тотальна акція на підтримку прав людини та демократії" звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що у листопаді 2009 року надіслала відповідачу запит, в якому просила надати інформацію щодо Генерального плану м. Полтави. Листом від 27 листопада 2009 року № 01-10-16/2526 Управління з питань містобудування та архітектури за дорученням виконкому Полтавської міської ради повідомило позивачу про те, що матеріали генерального плану, зокрема, текстова та графічна складові, є документацією обмеженого користування з грифом "таємно" і ознайомитись з ними можуть особи, які мають відповідний допуск до таких документів. Вважаючи дії відповідача неправомірними, просив суд визнати протиправною відмову у наданні графічної частини Генерального плану м. Полтави та зобов'язати надати копію цього документу.

Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 06 червня 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, зокрема Законів України від 20 квітня 2000 року № 1699-III "Про планування і забудову територій" (1699-14) (далі - Закон № 1699-III (1699-14) ), від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI (2939-17) ), від 21 січня 1994 року № 3855-XII (3855-12) "Про державну таємницю" та Закон України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) . Вказує, що суди безпідставно застосували постанову Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 року № 1893 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави" (1893-98-п) . Зазначає, що вирішуючи спір суди не врахували практику Європейського суду з прав людини у цій категорії справ.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що в листопаді 2009 року позивач звернувся до Полтавської міської ради із запитом № 11/09 про надання інформації, в якому просив надати інформацію щодо затвердження Генерального плану м. Полтави та надати реквізити відповідного рішення; повідомити чи діє затверджений Генеральний план зараз; чи є можливість отримати доступ до текстової та графічної складових Генерального плану зацікавленим громадянам; надати засвідчену копію графічної складової Генерального плану (копії відповідних карт або носій інформації з електронними копіями відповідних карт); повідомити чи затверджувалися у місті інші види містобудівної документації, зокрема, місцеві правила забудови, детальний план території населеного пункту, план червоних ліній, проекти забудови територій і проекти розподілу території та надати реквізити відповідних рішень ради, якими ці документи затверджені.

Листом від 27 листопада 2009 року № 01-10-16/2526 Управління з питань містобудування та архітектури за дорученням виконавчого комітету Полтавської міської ради повідомило, що генеральний план м. Полтави затверджений рішенням позачергової двадцять четвертої сесії Полтавської міської ради четвертого скликання від 21 квітня 2006 року з розрахунковим періодом до 2026 року. План червоних ліній є складовою частиною генерального плану м. Полтави. Текстова та графічна складові цього плану мають гриф обмеження "для службового користування", а тому інформація з матеріалів генерального плану надається зацікавленим особам за відповідним зверненням у встановленому законом порядку. При цьому, основне креслення генерального плану м. Полтави розміщене на сайті Полтавської міської ради (www.meria.рoltava.ua). В цьому ж листві відповідач повідомив дату та рішення якими затверджені Правила забудови та використання теріторії міста та історичного центру м. Полтави.

На час звернення позивача із запитом у 2009 році діяли норми Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII "Про інформацію" (2657-12) (далі - Закон № 2657-ХІІ (2657-12) ) та Закону України від 20 квітня 2000 року № 1699-III "Про планування і забудову територій" (1699-14) .

Відповідно до статті 4 Закону № 2657-XII законодавство України про інформацію складають Конституція України (254к/96-ВР) , цей Закон, законодавчі акти про окремі галузі, види, форми і засоби інформації, міжнародні договори та угоди, ратифіковані Україною, та принципи і норми міжнародного права.

За умовами частини другої статті 28 Закону № 2657-XII за режимом доступу інформація поділялась на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

При цьому, інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділялась на конфіденційну і таємну (частина перша статті 30 Закону № 2657-XII). До таємної інформації належала інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі.

Віднесення інформації до категорії таємних відомостей, які становлять державну таємницю, і доступ до неї громадян здійснюється відповідно до закону про цю інформацію.

Порядок обігу таємної інформації та її захисту визначається відповідними державними органами за умови додержання вимог, встановлених цим Законом.

Порядок і терміни обнародування таємної інформації визначаються відповідним законом.

Правовідносини, що виникають в процесі роботи з відомостями, що становлять державну таємницю регулюються Законом України від 21 січня 1994 року № 3855-XII "Про державну таємницю" (3855-12) , відповідно до статті 21 якого, доступ до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової чи науково-дослідної діяльності і які оформили відповідний допуск у порядку, передбаченому цим Законом.

Рішення про надання доступу до конкретної інформації, що становить державну таємницю, приймають керівники державних органів, підприємств, установ і організацій, в яких здійснюються роботи або зберігаються носії інформації, пов'язані з цією інформацією.

Відмова надати громадянинові України доступ до конкретної інформації можлива лише за відсутності підстав, передбачених частиною першою цієї статті, і може бути оскаржена посадовій особі вищого рівня, якій підпорядкована та посадова особа, яка відмовила громадянинові у доступі до конкретної інформації, що становить державну таємницю. У разі незадоволення скарги громадянин має право оскаржити протиправні дії посадових осіб до суду.

Судами встановлено, що частина Генерального плану міста Полтави містить відомості, які мають конфіденційну інформацію, що є власністю держави, і яким надається гриф обмеження доступу "Для службового користування". Та частина плану, яка містить відкриту інформацію розміщено на офіційному інтернет сайті Полтавської міської ради.

Враховуючи те, що ГО Східноукраїнського ЦГІ "Тотальна акція на підтримку прав людини та демократії" на час звернення до відповідача у 2009 році не мало відповідного допуску на ознайомлення з документами, що мають обмежений доступ, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Посилання у касаційній скарзі на норми Законів № 1699-III (1699-14) та № 2939-VI (2939-17) на правильність судових рішень не впливає, оскільки ці закони набрали чинності, починаючи з квітня 2010 року, тобто після виникнення спірних правовідносин. Це ж стосується додаткових документів та рішень, долучених до касаційної скарги, які не досліджувались судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи та були прийняті вже після ухвалення судових рішень, а тому не можуть бути підставою для їх скасування.

При цьому, висновки, наведені у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема : "Tбrsasбg a Szabadsбgjogokйrt v.", заява № 37374/05, від 14 квітня 2009 року та "Sdruћenн Jihoиeskй Matky c. la Rйpublique tchиque)" заява № 19101/03 від 10 липня 2006 року не є підставою для скасування рішень судів у цій справі, оскільки на підставі змін, що відбулися у законодавстві після 2010 року, яке регулює порядок забезпечення доступу до інформації та містобудівної документації, ГО Східноукраїнського ЦГІ "Тотальна акція на підтримку прав людини та демократії" має право повторно звернутись до суб'єкта владних повноважень із відповідним запитом та отримати необхідну інформацію.

За таких обставин, підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору та скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України, якщо суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Громадської організації Східноукраїнського центру громадських ініціатив "Тотальна акція на підтримку прав людини та демократії" залишити без задоволення, а постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 06 червня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.