Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СТОВ) "Зелений клин", Могилів-Подільської районної державної адміністрації про стягнення боргу та за зустрічним позовом СТОВ "Зелений клин" до ОСОБА_1, Могилів-Подільської районної державної адміністрації про визнання договору недійсним,

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 12 березня 2003 року він уклав із СТОВ "Зелений клин" договір поставки сільськогосподарської продукції, на виконання договору 13 березня 2003 року він перерахував товариству 20 500 грн., а СТОВ "Зелений клин" зобов'язалося поставити йому до 30 серпня 2003 року 57 тон зерна продовольчої пшениці 4 класу врожаю 2003 року, крім того з метою забезпечення належного виконання зазначеного договору 12 березня 2003 року між ним та Могилів-Подільською районною державною адміністрацією було укладено договір поруки й райдержадміністрація зобов'язалася солідарно з СТОВ "Зелений клин" відповідати перед ним за виконання товариством обов'язків за договором, однак відповідачі порушили умови укладених договорів, сільськогосподарська продукція йому не була поставлена, гроші не повернуті.

Позивач просив стягнути солідарно з відповідачів 20 500 грн. заборгованості за договором, 4 100 грн. неустойки та пеню в розмірі 4 565 грн.

СТОВ "Зелений клин" пред'явило зустрічний позов і просило визнати недійсним укладений 12 березня 2003 року між товариством та ОСОБА_1. договір поставки сільськогосподарської продукції, посилаючись на те, що зазначений договір є фіктивним, товариство не мало наміру створювати договором правові наслідки, поставляти ОСОБА_1 продукцію й приймати від нього кошти, укладення договору було обумовлене необхідністю перерахування 20 500 грн. на користь СП "Могилів-Подільська нафтобаза" за використане райдержадміністрацією пальне на проханняОСОБА_1. та голови Могилів-Подільської районної державної адміністрації Германюка А.О.; СТОВ "Зелений клин" 13 березня 2003 року одержало відОСОБА_1. кошти й у той же день перерахувало їх СП "Могилів-Подільська нафтобаза".

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду від 3 жовтня 2006 року позовОСОБА_1. задоволено частково, постановлено стягнути на його користь з Могилів-Подільської районної державної адміністрації 20 500 грн., у задоволенні його позову до СТОВ "Зелений клин" відмовлено, також задоволено зустрічний позов і постановлено визнати недійсним договір поставки сільськогосподарської продукції від 12 березня 2003 року.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 20 травня 2008 року рішення суду першої інстанції змінено й постановлено позовОСОБА_1. задовольнити частково, стягнути на його користь солідарно з СТОВ "Зелений клин" та Могилів-Подільської районної державної адміністрації 20 500 грн.; в решті рішення суду залишене без змін.

У касаційній скарзі Могилів-Подільська районна державна адміністрація просить змінити рішення апеляційного суду і відмовити в частині задоволення позовних вимог до районної держадміністрації, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та покладаючи на СТОВ "Зелений клин" і Могилів-Подільську районну державну адміністрацію солідарний обов'язок по сплаті ОСОБА_1 коштів, апеляційний суд виходив із того, що СТОВ "Зелений клин" та Могилів-Подільська районна державна адміністрація відповідно до договору поставки сільськогосподарської продукції та договору поруки, укладених 12 березня 2003 року, є солідарними боржниками, оскільки вони не виконали обов'язків за договором поставки.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на березень 2003 року Могилів-Подільська районна державна адміністрація мала перед СП "Могилів-Подільська нафтобаза" заборгованість в розмірі 20 500 грн. за використане пальне, за ініціативою голови Могилів-Подільської районної державної адміністрації Германюка А.О. між СТОВ "Зелений клин" та ОСОБА_1. було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції та договір поруки, 13 березня 2003 року ОСОБА_1 перерахував СТОВ "Зелений клин" 20 500 грн., в той же день СТОВ "Зелений клин" перерахувало 20 500 грн. на рахунок СП "Могилів-Подільська нафтобаза".

Задовольняючи частково позовОСОБА_1. та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив із того, що укладений між СТОВ "Зелений клин" та ОСОБА_1. 12 березня 2003 року договір поставки сільськогосподарської продукції є фіктивним, саме Могилів-Подільська районна державна адміністрація, як боржник, повинна була проводити розрахунки з СП "Могилів-Подільська нафтобаза", а не ОСОБА_1

Згідно статті 59 ЦК УРСР 1963 року та статті 236 ЦК України угода (правочин), визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Апеляційний суд у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України на зазначені положення закону та встановлені судом першої інстанції факти уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, погодився з висновком суду першої інстанції про визнання недійсним договору поставки, проте одночасно прийняв такий договір до уваги й поклав на СТОВ "Зелений клин" і Могилів-Подільську районну державну адміністрацію відповідальність за його невиконання.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Могилів-Подільська районної державної адміністрації задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 20 травня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.