Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ЖЕК № 508, про усунення порушень реконструкції житла,

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 25 січня 1982 року ОСОБА_4. надано ордер на право зайняття з дружиною ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1. На підставі акту від 2 квітня 1993 року цю квартиру безкоштовно передано ОСОБА_4. в особисту власність. На початку березня 2006 року сусіди, які проживають поверхом вище, тобто за адресою: АДРЕСА_2, зробили перебудову лоджії, встановивши на ній капітальну стіну. Цю перебудову було зроблено без відповідного дозволу. Оскільки існує небезпека проживання у будинку, а відповідачі самостійно не бажають усунути вказане порушення, позивачка просить зобов'язати відповідачів усунути порушення реконструкції свого житла, шляхом перебудови лоджії у попередній стан за свій рахунок.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 листопада 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 07 травня 2007 року, позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 усунути порушення реконструкції житла, шляхом перебудови лоджії у попередній стан за свій рахунок за адресою: АДРЕСА_2.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1., суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачами зроблено самовільне приєднання лоджії до жилої кімнати, тобто зроблено перепланування квартири без відповідних дозволів, а тому вони, відповідно до статті 100 ЖК України, зобов'язані привести приміщення у попередній стан за свій рахунок.

Однак з такими висновками судів погодитися не можливо.

Відповідно до частини другої статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно - технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Переобладнання або перепланування квартири, що належить громадянинові на праві приватної власності, згідно статті 152 ЖК України, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями передбачено, що переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів та лоджій власниками квартир, наймачами й орендарями може проводитися лише з метою поліпшення благоустрою квартири за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.

Зі змісту зазначених норм закону, власник квартири може здійснювати в ній ремонт або зміни, тобто перепланування і переобладнання.

Здійснення змін у квартирі проводиться при наявності проектів та з дозволу виконкому відповідної місцевої Ради народних депутатів. Для проведення ремонту у квартирі проект і дозвіл на це не потрібний.

Установлено, що відповідачем здійснено ремонт у квартирі з метою збільшення житлової площі шляхом утеплення лоджії та демонтування дверних та віконних отворів без порушення несучих конструкцій.

Тому суду необхідно з'ясувати чи мало місце переобладнання або перепланування у квартирі відповідача або ж було проведено ремонт.

Крім того, позивачка ОСОБА_1 зазначає, що унаслідок переобладнання лоджії відповідачем, існує небезпека для проживання мешканців інших квартир у будинку.

Для встановлення наявності небезпеки проживання у будинку необхідні спеціальні знання, якими володіють експерти.

Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки тощо, суд, згідно статті 143 ЦПК України, призначає експертизу.

Отже, судом першої інстанції не досліджено і не надано належної оцінки всім доказам у справі.

Вияснення цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив його без змін.

Оскільки порушення норм матеріального й процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 травня 2007 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.