Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Мороза В.Ф.,

Донця О.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Гаражного кооперативу "Соколи" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, треті особи: ОСОБА_2, Гаражний кооператив "Соколи", про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ТОВ "Х-Адванс" звернулось до суду з позовом до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2, ГК "Соколи", про визнання недійсним та скасування рішення від 01 червня 2013 року № 2778532 про державну реєстрацію за громадянином ОСОБА_2 права приватної власності на гараж № АДРЕСА_1, та зобов'язання внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про скасування державної реєстрації речового права на вказане нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач усупереч вимогам чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства провів державну реєстрацію права власності на гараж № АДРЕСА_1, за громадянином ОСОБА_2 без відповідної дозвільної документації, за відсутності документа про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, за відсутності речового права заявника на земельну ділянку та витягу з Держаного земельного кадастру про земельну ділянку, та за відсутності документа, що підтверджує викуп членом кооперативу гаража.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28 травня 2013 року державним реєстратором ОСОБА_3 проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: гараж; адреса: АДРЕСА_1, форма власності: приватна, розмір частки: 1/1, власник: ОСОБА_2

Реєстраційна дія проводилася на підставі наступних документів: заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 травня 2013 року № 3856, реєстраційний № 1324863; двох квитанцій про оплату державного мита від 22 травня 2013 року; копій паспорта та картки платника податків ОСОБА_2; копії паспорта представника ОСОБА_4; витягу з угоди про надання послуг адвокатом від 10 квітня 2013 року; довідки від 10 квітня 2013 року № 40/01-04, виданої ГК "Соколи" про право власності на гараж АДРЕСА_1 копії договору оренди землі від 16 березня 2006 року; технічного паспорта від 11 квітня 2013 року на гараж АДРЕСА_1

За результатами розгляду заяви та доданих документів відповідачем 01 червня 2013 року прийнято рішення № 2778532 про державну реєстрацію права власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на гараж, що розташований: АДРЕСА_1 за суб'єктом: ОСОБА_2, податковий номер НОМЕР_1, на підставі якого видано Свідоцтво про право власності від 01 червня 2013 року № НОМЕР_2 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01 червня 2013 року № 4256443.

Вважаючи вказану реєстраційну дію протиправною та такою, що порушує його право на володіння та користування належною йому земельною ділянкою, на якій розташований вказаний гараж, ТОВ "Х-Адванс" звернулось до суду з цим позовом.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із правомірності спірних дій відповідача та відсутності порушення прав позивача.

При цьому, на переконання суду першої інстанції, відповідно до положень частини другої статті 19-1 Закону України "Про кооперацію" у разі викупу квартири, дачі гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення, член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу стає власником цього майна, а тому договір оренди землі від 16 березня 2006 року, укладений між Івано-Франківською міською радою та ГК "Соколи" з цільовим призначенням для обслуговування гаражів, став належним документом для проведення державної реєстрації гаража за громадянином ОСОБА_2

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року та прийнято рішення про задоволення позову. Суд апеляційної інстанції постановив:

визнати недійсним та скасувати Рішення № 2778532 від 01.06.2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби

Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області ОСОБА_3 про проведення державної реєстрації прав власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на гараж, що розташований: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 72712626101) за суб'єктом: ОСОБА_2, податковий номер НОМЕР_1, відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майні відкриття реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна;

зобов'язати Реєстраційну службу Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області забезпечити внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідного запису про скасування державної реєстрації речових прав на гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 72712626101) за суб'єктом ОСОБА_2, податковий номер НОМЕР_1.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про здійснення відповідачем державної реєстрації права власності на гараж у порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", а саме без належного документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку, без документу, що відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію.

У поданій касаційній скарзі ГК "Соколи", з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, на час виникнення спірних правовідносин урегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (703-2011-п) (надалі - Порядок).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор, серед іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону.

Статтею 16 цього ж Закону закріплено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. При отриманні заяви та документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, проводиться реєстрація заяви у базі даних про реєстрацію заяв та запитів із зазначенням дати і часу реєстрації.

На підставі поданих документів судами попередніх інстанцій встановлено, що до дати спірної реєстрації права власності на гараж жодних реєстраційних дій щодо оформлення права власності на гараж не проводилося, а тому вказаний об'єкт підлягав первинній державній реєстрації і на вказані правовідносини поширювалися вимоги пункту 46 Порядку.

Так, згідно з пунктом 46 Порядку для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав, зокрема, документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер).

Таким чином, суд апеляційної інстанції вірно зазначив про відсутність при проведенні оскаржуваної реєстрації документу, що посвідчує речове право заявника на земельну ділянку, і витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер).

У свою чергу, поданий відповідачу договір оренди землі від 16 березня 2006 року не містить відомостей про кадастровий номер земельної ділянки та, що є суттєвим, укладений строком на 1 (один) рік, а відтак на момент вчинення спірної реєстрації права власності втратив чинність. Вказаний договір оренди землі не передбачав права забудови ані для ГК "Соколи", ані для його членів. Згідно з пунктом 1.2 цього договору цільовим призначенням земельної ділянки є обслуговування гаражів, і використання земельної ділянки виключно згідно її цільового призначення є одним із основних зобов'язань орендаря (п.2.5.1), а згідно пункту 2.5.2 договору орендар також зобов'язувався додержуватися вимог законодавства та місцевих правил забудови населених пунктів.

Відсутність на момент вчинення відповідачем спірних реєстраційних дій будь-яких документів, які б могли підтвердити наявність у третіх осіб речового права на земельну ділянку, додатково підтверджується постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2013 року в справі № 909/538/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31 березня 2014 року, згідно з якою ГК "Соколи" відмовлено в укладенні додаткової угоди оренди земельної ділянки, а також постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2014 року у справі № 909/837/13, якою залишено в силі рішення господарського суду

Івано-Франківської області, згідно з яким відмовлено в задоволенні позову ГК "Соколи" про визнання за останнім права на користування земельною ділянкою площею 6,2207 га для колективного гаражного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до пункту 4 Порядку у разі, коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку. Аналогічна умова державної реєстрації міститься в абзаці 2 статті 5 Закону.

З врахуванням наведених правових норм щодо обов'язковості прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, як передумови державної реєстрації права власності на нього, абзацом 5 пункту 46 того ж Порядку визначено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, разом із іншими документами, подає органові державної реєстрації прав документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Аналогічна передумова державної реєстрації прав на нерухоме майно містилась і в законодавстві, яке діяло до прийняття вище згаданих нормативно-правових актів.

Так, пунктом 1.6 Тимчасового Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (z0157-02) , була визначена загальна вимога, відповідно до якої реєстрації підлягали права власності виключно на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Згідно зі статтею 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, усі об'єкти будівництва поділяються на І, II, III, IV і V категорії складності. Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Відповідно до частини першої статті 39 цього ж Закону прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частиною другої цієї ж статті передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів указує на безпідставність тверджень ГК "Соколи" про будівництво гаражу ще у 2006 році, оскільки обов'язковість прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів до моменту державної реєстрації речових прав на них була визначена і раніше діючими нормативно-правовими актами.

Одним із основних таких документів був Закон України "Про планування і забудову територій" (1699-14) , відповідно до якого прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта посвідчувалося: з 29 вересня 2004 року по 01 січня 2009 року - Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та зареєстрованим в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт; з 01 січня 2009 року по 30 квітня 2011 року - виданим Держархбудінспекцією та її територіальними органами Сертифікатом відповідності.

Всі зазначені документи, якими посвідчувався факт прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, як і всі правовстановлюючі документи, що посвідчують речове право на земельну ділянку, підлягають окремій обов'язковій державній реєстрації і набувають чинності лише після її проведення.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що при проведенні державної реєстрації відповідачу не подавалися документи, які би підтверджували факт введення гаражу в експлуатацію. Проте, сторонами не надано вказаних документів, чи будь-яких інших підтверджуючих документів про введення об'єкту в експлуатацію, в тому числі й згідно із законодавством, що діяло у 2006 році.

Таким чином, у зв'язку із відсутністю будь-яких документів, які би підтверджували введення в експлуатацію спірного гаража, відповідачем порушено вимоги пунктів 4 та 46 Порядку, у спосіб здійснення державної реєстрації прав на вказаний гараж, який не введений в експлуатацію у визначеному законом порядку.

Стосовно доводів заявника про відсутність порушеного права позивача у спірних правовідносинах, колегія суддів зауважує на тому, що, як убачається з матеріалів справи, спірний гараж розташований на земельній ділянці площею 6,22072 га, яка належить на праві власності ТОВ "Х-Адванс" на підставі державного акта, а тому та з урахуванням спеціального правового механізму регулювання земельних відносин в Україні, визначеного Земельним кодексом України (2768-14) , земельна ділянка, як об'єкт нерухомості, не відноситься до майна, самовільне та безпідставне використання якого можливе без обмеження і порушення прав інших осіб, зокрема тих, у володінні чи користуванні яких перебуває така ділянка.

Не заслуговують на увагу й доводи скаржника про те, що Реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області не є належним відповідачем в даній справі. Так, згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстраційні служби створені на місцях при відповідних територіальних управліннях юстиції законодавчо визначені як самостійні суб'єкти владних повноважень (органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку), які входять в загальну систему органів державної реєстрації прав. Окрім органів державної реєстрації прав та Міністерства юстиції України до відповідної системи входить ще третій самостійний суб'єкт владних повноважень - Державна реєстраційна служба України, як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав. Більше того, про чітке розмежування владних повноважень та відповідальності за їх реалізацію кожним з вище наведених трьох органів свідчать і положення статей 7 - 8 того ж Закону, які чітко розмежовують їх компетенцію в відповідній сфері публічно-правових відносин.

Стосовно державного реєстратора, то згідно з абзацом другим статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" останній є державним службовцем, чий статус, окрім цього Закону, визначено Законом України "Про державну службу" (889-19) . Проте, у жодному з приведених нормативних актів не йдеться про те, що орган владних повноважень не несе відповідальності за дії (рішення) чи бездіяльність своїх посадових осіб.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність спірних реєстраційних дій та наявність підстав для задоволення позову у запропонований позивачем спосіб.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції надана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Гаражного кооперативу "Соколи" відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.