6-23139св08 Про внесення запису до трудової книжки та стягнення розрахунку при звільненні - 08.12.2008 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства "Кавресєв" про внесення запису до трудової книжки та стягнення розрахунку при звільненні,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Харківської області від 19 серпня 2008 року,

У червні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі вказаним вище позовом, в якому зазначала, що з 13.12.2006 року працювала у відповідача на посаді дизайнера, щомісяця отримувала заробітну плату. 7.05.2007 року її з роботи було звільнено, проте остаточного розрахунку при звільненні не проведено. Трудову книжку, в якій відсутні відповідні записи про прийняття на роботу та звільнення, не видано.

Посилаючись на вказані обставини, просила з урахуванням уточнених позовних вимог стягнути з відповідача на її користь 17 632 грн. невиплаченої заробітної плати, в тому числі компенсацію за невикористану відпустку, 3 000 грн. моральної шкоди, зобов'язати відповідача внести записи в трудову книжку про прийняття та звільнення з роботи, відшкодувати понесені нею судові витрати.

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 9 квітня 2008 року позов задоволено частково. Зобов'язано ПП "Кавресєв" внести відповідний запис в трудову книжку ОСОБА_1 про прийом її на роботу на посаду дизайнера та про звільнення. Стягнуто з ПП "Кавресєв" на користь ОСОБА_1 17 632 грн., що не були сплачені при звільненні, 1 000 грн. моральної шкоди, розподілено судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 19 серпня 2008 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків суду не спростовують.

Скасовуючи рішення першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції встановив і правильно виходив з того, що докази, які б підтверджували наявність трудових відносин між сторонами, відсутні. Такі докази відповідно до ст. 10 ЦПК України повинна була надати позивач.

Апеляційним судом встановлено, що згідно акту перевірки державного інспектора праці від 27 липня 2007 року відомостей обліку заробітної плати за період квітень-червень 2007 року, трудових договорів, штатних розкладів, доказів, які б могли підтвердити факт трудових відносин між сторонами, не виявлено (а.с. 45-48).

З матеріалів прокурорської перевірки заяви ОСОБА_1 щодо порушень трудового законодавства керівництвом приватного підприємства "Кавресєв" вбачається, що заявниця фактично мала претензії до приватного підприємця ОСОБА_2, якого вважала директором приватного підприємства "Кавресєв". Під час перевірки приватний підприємець ОСОБА_2 пояснив, що приймав ОСОБА_1 на роботу з випробувальним строком, якого вона не витримала. При цьому трудових відносин між ОСОБА_2 та приватним підприємцем ОСОБА_3 не встановлено.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України