Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Сумської області від 4 березня 2008 року,

У грудні 2006 року ОСОБА_1 пред'явив у суді позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ будинку в натурі.

Зазначав, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 травня 1988 року він є власником 1/4 частини будинку АДРЕСА_1.

Інші 3/4 частини будинку належали його матері - ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1.

Спадкове майно після смерті матері складається з 3/4 частин будинку №36 з господарчими спорудами по АДРЕСА_1, що розташовані на неприватизованій земельній ділянці.

Право на спадкування майна після смерті матері мали він та його дві сестри - відповідачки у справі. Усі вони є спадкоємцями першої черги.

Він у встановленому законом порядку прийняв спадщину та оформив своє право на спадкування, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом від 18 листопада 2005 року на частину зазначеного будинку.

Таким чином він став власником частини будинку.

Відповідачки у справі спадщини не прийняли, у зв'язку із чим частина вказаного будинку зареєстрована за його померлою матір'ю - ОСОБА_4

Посилаючись на те, що будинок перебуває у спільній частковій власності, але поділ майна в натурі не проведено, у зв'язку із чим виникає ряд спірних питань щодо володіння та користування будинком, позивач просив провести поділ будинку в натурі між ним і відповідачками.

У лютому 2007 року позивач доповнив позовні вимоги. Посилаючись на те, що вищевказаний будинок розташований на земельній ділянці площею 1050 кв.м, яка була відведена Охтирською міською радою для будівництва та обслуговування будинку й до теперішнього часу не приватизована, позивач просив суд визначити порядок користування земельною ділянкою між ним і відповідачками, урахувавши той порядок користування, який уже склався між ними.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 2 липня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за позивачем право власності на 52/100 частини жилого будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1; виділено йому приміщення: 1-5 площею 29,9 кв.м, 1-3 площею 6,8 кв.м, 1-4 площею 11,1 кв.м, 1-1 площею 5,7 кв.м, 1-2 площею 11,7 кв.м, погріб, ганок, гараж, частину воріт, паркану, загальною вартістю 2 9543 грн. Виділено позивачу в користування земельну ділянку під будівлями - 90 кв.м, під двором - 200 кв.м, під городом - 235 кв.м, а всього 525 кв.м; двір залишено в загальному користуванні. Визнано право власності за ОСОБА_2 на 24/100 частини вказаного жилого будинку й за ОСОБА_3 на 24/100 частини цього будинку: виділено їм у спільну часткову власність 48/100 частин будинку та господарських споруд, а саме: приміщення: 1-6 площею 15,5 кв.м, 1-7 площею 15,8 кв.м, 1-8 площею 9,8 кв.м, прибудову "а"; сарай - літню кухню; прибудову "б"; погріб "п/г"; альтанку "Г"; туалет "Т"; частину воріт, паркану - загальною вартістю 27 720 грн. Виділено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у користування земельну ділянку під будівлями - 115 кв.м, під двором - 200 кв.м, під городом - 210 кв.м, усього 525 кв.м. Зобов'язано позивача закласти дверні отвори з приміщення 1-3 у приміщення 1-7 та з приміщення 1-1 у приміщення 1-8. Зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з приміщення 1-8 влаштувати вихід у двір. Зобов'язано власників газифікованої частини будинку не перешкоджати в газифікації відчуженої частини будинку. Стягнуто з позивача на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 911 грн. 50 коп. різниці вартості частин будинку та господарських споруд. Стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь позивача 51 грн. сплаченого судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 4 березня 2008 року вказане рішення суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано за позивачем право власності на частину частини жилого будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину вказаного жилого будинку. Визнано за ОСОБА_3 право власності на частину вказаного жилого будинку. Виділено в цьому будинку в користування позивачу приміщення: 1-5 площею 29,9 кв.м, 1-3 площею 6,8 кв.м, 1-4 площею 11,1 кв.м, 1-2 площею 11,7 кв.м; гараж "В"; земельну ділянку площею 254,5 кв.м. Виділено в цьому будинку в користування ОСОБА_2, ОСОБА_3 приміщення: 1-6 площею 15,5 кв.м, 1-7 площею 15,8 кв.м, 1-8 площею 9,9 кв.м; сарай-літню кухню "Б"; прибудову "б"; погріб "п/г"; альтанку "Г"; туалет "Т"; земельну ділянку площею 240,5 кв.м; приміщення 1-1 площею 5,6 кв.м та ганок залишено в загальному користуванні; зобов'язано сторони закласти дверний отвір між приміщеннями 1-3 та 1-7, поклавши витрати за це на них у рівних частках; двір залишено в загальному користуванні. Стягнуто на користь позивача з відповідачів по 25 грн. 50 коп. сплаченого судового збору, по 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та по 1 026 грн. 50 коп. витрат на проведення експертизи.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким поділити спірний будинок відповідно до 4 варіанту поділу висновку судово-будівельної експертизи від 30 листопада 2007 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Визнаючи за кожною відповідачкою право власності на частину будинку АДРЕСА_1, апеляційний суд не звернув уваги на те, що такі вимоги позивачем узагалі не заявлялись.

Як убачається з поданої ним позовної заяви (а.с. 3 - 4), уточненої позовної заяви (а.с. 28 - 29) та його пояснень у судовому засіданні, ним заявлялися вимоги про поділ будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та проводячи поділ будинку, апеляційний суд не врахував, що зазначений поділ відповідно до ст. ст. 358, 364 ЦК України може бути проведений тільки між співвласниками.

Проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б стверджували право власності відповідачок на будинок.

З огляду на викладене рішення апеляційного суду не можна визнати законним і обґрунтованим й воно підлягає скасуванню.

Із цих же підстав не може залишатись у силі й рішення суду першої інстанції.

Суди належним чином не з'ясували характер та суть заявлених позивачем вимог, не встановили характер правовідносин, що виникли між сторонами, норми права, якими вони регулюються.

Згідно зі ст. 119 ЦПК України підставами позову, які відповідно до ст. ст. 31, 215 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону. Тому в разі посилання позивача не на ту норму закону суд уточнює підстави позову й застосовує норму закону, яка їм відповідає, незалежно від згоди на це позивача.

Однак у порушення зазначених вимог закону суд першої інстанції належним чином не з'ясував у позивача правові підстави заявленого ним позову, а визначив їх на власний розсуд.

З огляду на викладене постановлені судами рішення не можна визнати законними та обґрунтованими й вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 2 липня 2007 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 4 березня 2008 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.