Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 доОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права на спадщину, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності, виділення в натурі спадкового будинку та за зустрічним позовомОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Луганської області від 5 лютого 2008 року,

У червні 2002 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син - ОСОБА_6, після смерті якого залишилася спадщина у вигляді 27/100 частин садиби АДРЕСА_1 Відповідачі є його спадкоємцями, але при отриманні свідоцтва про право на спадщину вони приховали від нотаріуса ту обставину, що є також інші спадкоємці які претендують на спадщину, та отримали спадщину тільки на своє ім'я. Вона ж у зв'язку зі станом здоров'я не змогла своєчасно звернутися із цього приводу до нотаріуса.

У жовтні 2002 року ОСОБА_5. звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт прийняття нею спадщини після смерті свого сина - ОСОБА_6., оскільки вона фактично прийняла спадщину, на день смерті спадкоємця проживала спільно з ним і він здійснював за нею догляд, без встановлення вказаного факту вона не може вирішити питання щодо оформлення своїх спадкових прав.

У червні 2004 року відповідачка ОСОБА_3 у свою чергу звернулася до суду з позовом до позивачки ОСОБА_5. та відповідача ОСОБА_2, в якому зазначала, що їй належить на праві власності в порядку спадкування після смерті чоловіка, ОСОБА_6., 27/100 частин спірної садиби, розташованої на земельній ділянці площею 469 кв. м. Інша частина - належить відповідачам. Між нею та ними виникли суперечності стосовно користування земельною ділянкою. Тому вона просить визначити порядок користування вказаною земельною ділянкою, установивши прямолінійну межу на затиллі займаного нею будинку Б-1 на відстані одного метра від його стіни.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 15 травня 2007 року позовні вимоги правонаступників ОСОБА_5.: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задоволено частково. Встановлено факт прийняття ОСОБА_5спадщини після смерті сина - ОСОБА_6., померлого ІНФОРМАЦІЯ_1Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6., видане 4 лютого 2002 року на ім`я ОСОБА_3 у частині розміру частки успадкованого нею майна та зазначено, що вона є спадкоємицею тільки 18/100 частин будинкуАДРЕСА_1. Визнано право власності за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом та за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5. у рівних частках на 9/100 частин спірного будинку, які нею успадковано після смерті ОСОБА_6.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 5 лютого 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимогОСОБА_1, ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності, стягнення витрат на правову допомогу та в цій частині вимог відмовлено в позові; у іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзіОСОБА_1. ОСОБА_2 просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_5. не проживала однією сім`єю з померлим сином, не була прописана за місцем знаходження спадкового майна, спадщину після смерті сина не прийняла.

З такими висновками суду погодитись не можна.

Судом першої інстанції встановлено, що спірна садиба складається з двох жилих будинків А-1 та Б-1 та інших господарських будівель. Садиба належала на праві приватної власності трьом співвласникам:ОСОБА_5- 73/200, ОСОБА_2 - 73/200 та ОСОБА_6- 27/100. Поділ садиби в натурі не проводився. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Після його смерті спадщину прийняла дружина, ОСОБА_3, шляхом звернення в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини та мати, ОСОБА_5., шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. ОСОБА_5. була інвалідом першої групи, проживала за однією адресою зі своїм сином, який здійснював за нею догляд.

Згідно зі ст. 549 ЦК України 1963 року, чинним на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6., спадщина могла бути прийнята спадкоємцями як шляхом звернення в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, так і шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини.

Апеляційний суд, скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові в цій частині, нових доказів не досліджував, провів частково переоцінку доказів, дійшов необгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_5. спадщину після смерті сина не прийняла, який суперечить матеріалам справи.

У силу ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, рішення суду першої інстанції як законне та обґрунтоване - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 336, 33-9 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 5 лютого 2008 року скасувати, рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 15 травня 2007 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.