Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування рішення від 30 жовтня 2015 року № 000113/04-21, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, -

У листопаді 2015 року Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (далі - позивач, Підприємець) до суду заявлений позов до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - відповідач, Державна фіскальна служба) про визнання протиправним та скасування рішення від 30 жовтня 2015 року № 000113/04-21 про застосування фінансових санкцій в розмірі 17 000,00 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року позовні вимоги Підприємця задоволено, оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій визнано протиправним та скасовано.

Не погодившись із судовим рішенням Державна фіскальна служба 21 січня 2016 року подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2016 року апеляційна скарга повернута апелянту, у зв'язку з несплатою судового збору.

28 березня 2016 року відповідач повторно звернувся до Одеського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року відповідачу відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Відмовляючи у відкритті провадження суд зазначив, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні, так як належним засобом відновлення порушеного права мало б бути касаційне оскарження ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2016 року про повернення скарги, а не звернення із повторною апеляційною скаргою після спливу процесуального строку на апеляційне оскарження, у зв'язку із чим причини його пропуску не можна визнати поважними.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції про відмову у відкритті провадження, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить вказане судове рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, у ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1), а провадження в адміністративних справах - відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 2).

Статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції) передбачено порядок та строки апеляційного оскарження.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Відповідно до ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу відповідача ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року залишено без руху, оскільки з наявних матеріалів була відсутня можливість встановити початок перебігу процесуального строку, встановленого ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказану ухвалу Державна фіскальна служба отримала 23 травня 2016 року.

На виконання вимог ухвали 08 червня 2016 року відповідач до апеляційного суду надав заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження, в якій апелянт посилається на те,що протягом десяти днів з дня отримання інформації про повернення апеляційної скарги Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області подало повторно апеляційну скаргу та не пропустило строк на її оскарження.

Проте, як вбачається з оскаржуваної ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд фактично не здійснив оцінки наданих позивачем доводів на підтвердження поважності пропуску строку звернення зі скаргою до суду. Натомість суд дійшов висновку, що належним засобом відновлення порушеного права мало б бути касаційне оскарження ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2016 року про повернення апеляційної скарги, а не звернення із повторною апеляційною скаргою після спливу процесуального строку на апеляційне оскарження, у зв'язку із чим причини пропуску строку визнав не поважними та відмовив у відкритті провадження.

До апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 187 цього Кодексу або подана після закінчення строків, встановлених ст. 186 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 108 цього Кодексу (ч. 3 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України).

Так, дійсно відповідно до вимог ч. 3 ст. 108, ч.3 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається особі, що її подала якщо цією особою не усунуто недоліків, залишеної без руху апеляційної скарги і у відповідності до ч. 2 ст. 211 вказаного Кодексу може бути оскаржена до суду касаційної інстанції. Підставами для оскарження, в даному випадку, мають бути порушення норм процесуального права (ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України).

Проте, при прийняття рішення про відмову у відкритті провадження суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до ч. 6 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Таким чином, відповідач після отримання ухвали про повернення апеляційної скарги мав право повторно подати скаргу, а суд зобов'язаний вирішити питання щодо відкриття провадження як за новою скаргою.

Отже, враховуючи вищезазначене, а також те, що суд апеляційної інстанції фактично не здійснивши оцінки наданих відповідачем доводів на підтвердження поважності пропуску строку звернення зі скаргою до суду, дійшов висновку про їх не поважність та відмовив відповідачу у відкритті апеляційного провадження, дає підстави вважати, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував процесуальний закон, а тому ухвалене у цій справі рішення підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області задовольнити, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі № 814/4066/15 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.