У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
Головуючого - Яреми А.Г.,
Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м. Краматорську Донецької області про відшкодування
моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним
позовом, посилаючись на те, що з 1985 року працювала у ЗАТ
"Новокраматорський машинобудівний завод", захворіла на професійну
хворобу і за висновком МСЕК від 6 грудня 2004 року їй було
встановлено 40% втрати професійної працездатності, визнано
інвалідом 3 групи.
Позивачка просила стягнути з відповідача 40000 грн. на
відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Краматорського міського суду від 20 лютого 2007 року
позов задоволено частково, постановлено стягнути з відповідача на
користь позивачки 15000 грн.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 12 квітня
2007 року рішення суду першої інстанції скасоване та постановлене
нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення
апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої
інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм
матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції
виходив із того, що згідно висновку МСЕК від 6 грудня 2004 року
позивачці було вперше встановлено втрату працездатності в розмірі
40% у зв'язку з професійним захворюванням, її здоров'я ушкоджене,
а тому вона має право на відшкодування моральної шкоди і обов'язок
по проведенню такого відшкодування законом покладено на відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.
Краматорську; розмір відшкодування такої шкоди судом визначено
відповідно до встановлених фактів, обставин справи.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в
задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що згідно п.
22 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007
рік" ( 489-16 ) (489-16)
зупинено на 2007 рік дію абзацу четвертого статті
1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам
їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку),
підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої
статті 28; частини третьої статті 34 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, що не дає підстав
для його застосування.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не
можна, виходячи з наступного.
Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"
( 489-16 ) (489-16)
набрав чинності з 1 січня 2007 року.
Положення ст. ст. 21, 28, 34 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
(в редакції, що
діяла до прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на
2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
та Закону України "Про Державний бюджет
України на 2007 рік" ( 489-16 ) (489-16)
) передбачали обов'язок Фонду
провести потерпілому страхову виплату за моральну шкоду за
наявності факту заподіяння йому такої шкоди.
За змістом ст. ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
право на отримання
потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати
працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в
особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності
вперше висновком МСЕК.
Судом встановлено, що 40% втрати професійної працездатності у
зв'язку з професійним захворюванням було встановлено ОСОБА_1
вперше висновком МСЕК від 6 грудня 2004 року, її визнано інвалідом
3 групи. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у жовтні 2006 року.
Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у
позивачки ще до набрання чинності як Законом України "Про
Державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
, так і Законом
України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" ( 489-16 ) (489-16)
,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом також до набрання чинності
Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"
( 489-16 ) (489-16)
.
Згідно ст. 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
закони та
інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім
випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність
особи.
Норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
( 1105-14 ) (1105-14)
передбачали відшкодування моральної шкоди
застрахованим особам як страхову виплату, тому покладення на
відділення Фонду обов'язку по сплаті такої страхової виплати не є
цивільною відповідальністю зазначеного органу.
З урахуванням наведеного, до спірних правовідносин
апеляційний суд безпідставно застосував зворотну дію в часі норм
Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"
( 489-16 ) (489-16)
, а тому неправильно застосував норми матеріального
права - п. 22 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України
на 2007 рік" ( 489-16 ) (489-16)
і помилково скасував ухвалене згідно із
законом рішення суду першої інстанції про часткове задоволення
позову ОСОБА_1
За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає
скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з
підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст. 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Донецької області від 12 квітня
2007 року скасувати і залишити в силі рішення Краматорського
міського суду від 20 лютого 2007 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - А.Г.Ярема
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.М.Лихута
Л.I.Охрімчук
Ю.Л.Сенін