Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

за участю секретаря Шевчук П.О.

представника позивача Шмігеля Т.В.

прокурора Атаманюк І.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 у справі № 2а-3313/12/0970 (876/10/13) за позовом Заступника прокурора міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби до Приватного підприємства Фірми "Інтерлок" про стягнення заборгованості, -

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія -

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 позов Заступника прокурора міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби до Приватного підприємства фірми "Інтерлок" про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства Фірма "Інтерлок" в дохід бюджету податковий борг в сумі 149512,69 грн. з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують Приватне підприємство Фірма "Інтерлок" та за рахунок належних йому готівкових коштів.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Стягнуто з Приватного підприємства Фірми "Інтерлок" в дохід бюджету податковий борг в сумі 89255,83 грн. з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують Приватне підприємство Фірма "Інтерлок" та за рахунок належних йому готівкових коштів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 15.05.2013 прийняв її до свого провадження.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судових справ суддею-доповідачем у даному касаційному провадженні визначено суддю Шипуліну Т.М.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Шипуліної Т.М. від 16.11.2016 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби прийнято до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 36.1 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пунктів 56.1 та 56.2 статті 56, пункту 57.3 статті 57, пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено 17.07.2012 камеральну перевірку своєчасності сплати Приватним підприємством Фірма "Інтерлок" узгоджених сум податкових зобов'язань з комунального податку і орендної плати з юридичних осіб, за результатами якої складено акт перевірки № 5464/15-03.

Перевіркою було встановлено, що Приватним підприємством Фірма "Інтерлок" при проведенні розрахунків з бюджетом за звітний податковий період з 30.09.2010 по 12.06.2012 порушено вимоги підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та статті 57 Податкового кодексу України, допущено несвоєчасну сплату до бюджету узгоджених сум податкових зобов'язань із земельного податку.

Відповідно до даних обліку ДПІ в м.Івано-Франківську за відповідачем рахується податковий борг, який виник в результаті несплати податку на додану вартість в сумі 44719,10 грн, згідно поданих декларацій з податку на додану вартість, розстрочених сум на підставі рішення про розстрочення № 56 від 27.06.2012 в розмірі 9601,20 грн. та пені в сумі 370,42 грн.; орендної плати за землю з юридичних осіб на суму 60256,86 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0003581593 від 23.07.2012, розстрочених сум на підставі рішення про розстрочення № 55 від 27.06.2012 на суму 22100,80 грн. та пені в сумі 12464,31 грн.

У зв'язку з порушенням умов погашення розстроченого податкового боргу, 31.10.2012 начальником ДПІ в м. Івано-Франківську були прийняті рішення за №№ 114, 115 про скасування розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань з орендної плати за землю за договором № 19-151/60 та з податку на додану вартість за договором № 19-151/61.

Оскільки в порушення вимог податкового законодавства, відповідачем не сплачено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість та орендної плати за землю в розмірі 149512,69 грн. у встановлений законом строк, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума заборгованості є податковим боргом відповідача перед бюджетом.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 60256,86 грн, обґрунтовував свої висновки тим, податкове повідомлення-рішення (форма "Ш") за № 0003581593 від 23.07.2012 в сумі 60256,86 грн. оскаржено відповідачем до суду, а тому зазначена сума є неузгодженою.

Оскільки відповідно до даних обліку ДПІ у м.Івано-Франківську та згідно із наданим розрахунком за відповідачем рахується податковий борг в сумі 149512,69 грн. із яких сума штрафних санкцій за вищевказаним податковим повідомлення-рішенням в розмірі 60256,86 грн. є неузгодженою, стягненню з ППФ "Інтерлок" в дохід бюджету підлягає податковий борг в сумі 89255,83 грн.

Проте, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до пунктів 95.1-95.3 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Чинний до 2011 року Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) передбачав, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги (підпункт 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 цього Закону). У разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення (пункт 6.6 статті 6 Закону).

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України також передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У пункті 59.5 тієї ж статті зазначається, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Вказаними законами не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг (визначеного контролюючим органом чи самостійно платником податків).

Водночас пп. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. Тому разом із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу. У зв'язку з цим у разі, якщо платником податків податковий борг був погашений, а через деякий час виник знову, органу державної податкової служби слід направити (вручити) йому нову податкову вимогу виходячи з виникнення нового грошового зобов'язання.

Зміст вказаних правових норм свідчить, що законодавець встановлює певні процедури, яких має дотриматись контролюючий орган до звернення до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу - направлення платнику податків податкового повідомлення-рішення (у випадку донарахування податкового зобов'язання контролюючим органом), узгодження суми податкового зобов'язання; направлення податкових вимог.

Проте, судами попередніх інстанцій дотримання податковим органом вищезазначеної процедури, а саме узгодження сум податкових зобов'язань, надсилання відповідачу податкових вимог, а також погашення/непогашення ним податкового боргу, вказаного в цих вимогах не з'ясовувалось.

Таким чином, судами попередніх інстанцій зазначені вище вимоги процесуального законодавства не виконано, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 та постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.