Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Горбатюка С.А. (доповідач) Суддів Мороз Л.Л. Стрелець Т.Г. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями (далі - ТОВ) "Босал-ЗАЗ" до Запорізької митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень за касаційною скаргою Запорізької митниці Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року

У травні 2013 року ТОВ "Босал-ЗАЗ" у Запорізькому окружному адміністративному суді пред'явило позов до Запорізької митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що для митного оформлення ввезеного на митну територію України товару ним були надані усі необхідні документів на підтвердження митної вартості товару, який переміщувався через митний кордон України, що відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей є безпідставними.

Просило визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів від 07 листопада 2012 року № 112050000/2012/0000734/2 та № 112050000/2012/000735/2.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, позов задоволено.

Визнані протиправними та скасовані рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 07 листопада 2012 року № 112050000/2012/0000734/2 та № 112050000/2012/000735/2.

У касаційній скарзі Запорізька митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 вересня 2009 року між ТОВ "Босал-ЗАЗ" (покупець) та компанією "ThyssenKrupp Stal Serwis Polska", Польша (продавець) укладено контракт № BZ-68, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує для власних виробничих цілей плоский прокат (листова сталь) в рулонах для виготовлення корпуса глушника вихлопної системи автомобілів на загальну суму 500000,00 євро; відвантаження товару здійснюється продавцем протягом двох днів з моменту подачі автомобіля під завантаження.

07 листопада 2012 року на адресу ТОВ "Босал-ЗАЗ" від продавця надійшов вантаж - прокат плоский з нелегованої сталі з іншим покриттям алюмінієм, код УКТ ЗЕД 7212506900, на двох вантажних автомобілях.

Цього ж дня на виконання умов контракту з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару ТОВ "Босал-ЗАЗ" до Запорізької митниці подано митні декларації № 112050000/2012/025045 та № 112050000/2012/025042 для митного оформлення товару із визначенням методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано наступні документи: декларації митної вартості; зовнішньоекономічний контракт від 13 березня 2012 року В2-68 з додатками № 95 та № 94 до нього, у яких зазначена фактична кількість, ціна та вартість товарів за даними поставками; рахунки фактури (інвойси): 65055723-65055728; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, довідки про транспортні витрати від 05 листопада 2012 року № 511/12-52 та № 511/12-12; прайс - лист виробника товарів (лист б/н від 02 жовтня 2012 року); виписка з бухгалтерської документації виробника (екранна копія відомостей з бухгалтерської документації виробника); інформація біржових організацій про вартість товару (роздруківка цінової інформації з веб-сайту www.metaltorg.ru).

Під час здійснення митного оформлення імпортованого товару у відповідача виник сумнів щодо правильності визначення декларантом заявленої митної вартості імпортованого товару, а тому витребувала додаткові документи для визначення митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем у відповідності до вимог частини сьомої статті 52 МК товар випущено у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, під час дії яких позивачем додатково надані наступні документи: прибуткові накладні, платіжне доручення; лист "Держзовнішінформ".

За результатами проведеного контролю митної вартості товару Запорізькою митницею Міндоходів прийнято оспорювані рішення про коригування митної вартості товару від 07 листопада 2012 року № 112050000/2012/0000734/2 та № 112050000/2012/000735/2, якими митна вартість товару визначена за резервним методом.

На звернення до митного органу із додатковими документами Митниця листом від 15 січня 2013 року № 07-02-23-24/416 повідомила ТОВ "Босал-ЗАЗ", що бухгалтерські документи не дають можливість ідентифікувати їх належність до задекларованої партії товару. Так, відсутнє будь-яке посилання, що пов'язує прибуткові накладні до задекларованого товару; лист "Держзовнішінформ" не містить посилання на конкретні джерела інформації; інвойси не містять інформації щодо контракту, специфікації, що не дає можливості однозначно ідентифікувати дану поставку; інформація щодо цін з веб-сайту www.metaltorg.ru підготовлена на період з 19 жовтня 2012 року по 26 жовтня 2012 року, проте дата специфікації на конкретну поставку - 02 листопада 2012 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності Запорізькою митницею Міндоходів правомірності прийняття оспорюваних рішень.

Така правова позиція судів першої та апеляційної інстанцій є правильною, оскільки вона ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи та відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на таке.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною третьою статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до положень статті 57 МК основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості.

Так, митний орган зобов'язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також у відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Матеріалами справи підтверджено, що до митних декларацій позивачем надано перелік документів, який визначено у частині другій статті 53 МК, що є необхідним для перевірки розрахунку митної вартості і правомірності застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Що стосується недоліків у поданих декларантом документах, визначених Запорізькою митницею у листі від 15 січня 2013 року № 07-02-23-24/416, вони не підлягають дослідженню, оскільки не були підставою для прийняття відповідачем оспорюваних рішень.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для визначення митної вартості товару за основним методом, оскільки митним органом не надано доказів на підтвердження того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Судові рішення є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування або зміни немає.

Доводи касаційної скарги Запорізької митниці правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Босал-ЗАЗ" до Запорізької митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень - без зміни.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.