Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Горбатюка С.А. Суддів Мороз Л.Л. Стрелець Т.Г. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області, Городоцької районної ради Львівської області, треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області, Городоцький районний відділ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, Городоцька районна державна адміністрація Львівської області, Релігійна громада Римокатолицької церкви в Україні, Городоцьке міжрайонне управління Головного управління державної санітарно-епідеміологічної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою ОСОБА_5 - представника ОСОБА_4 на постанову Городоцького районного суду Львівської області від 15 липня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року

У листопаді 2013 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 у Городоцькому районному суді Львівської області пред'явив позов до Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області, Городоцької районної ради Львівської області, треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області, Городоцький районний відділ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, Городоцька районна державна адміністрація Львівської області, Релігійна громада Римокатолицької церкви в Україні, Городоцьке міжрайонне управління Головного управління державної санітарно-епідеміологічної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив: визнати протиправною бездіяльність Городоцької районної ради Львівської області та Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області щодо прийняття Великолюбінською селищною радою рішення від 03 жовтня 2013 року № 77 "Про надання дозволу на демонтаж" та укладення технічного звіту Інститутом проблем надійності машин і споруд, яким будівлю визнано аварійною і такою, що загрожує життю людей; визнати протиправною бездіяльність Городоцької районної ради Львівської області та Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області щодо неприпинення протиправної діяльності невідомих осіб, які здійснювали демонтаж будівлі та зобов'язати вказаних відповідачів відновити цілісність демонтованого господарського приміщення.

Постановою Городоцького районного суду Львівської області від 15 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій

ОСОБА_5 - представник ОСОБА_4 подав касаційну скаргу. Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі встановлено, що ОСОБА_4 з 1987 року проживає в квартирі АДРЕСА_1 та з цього ж часу користувалася господарською будівлею, що примикає до будинку, як коморою.

Право власності на вказану квартиру вона не набула.

Релігійній громаді Римсько-католицької церкви в смт. Великий Любінь на підставі свідоцтв про право власності серії НОМЕР_2 від 18 квітня 2011 року та серії НОМЕР_1 від 07 листопада 2011 року належать на вправі приватної власності квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області від 03 жовтня 2013 року № 77 "Про надання дозволу на демонтаж" релігійній громаді Римсько-католицького костелу в смт. Великий Любінь вирішено надати дозвіл на демонтаж будівельних конструкцій нежитлової будівлі, що примикає до будинку по АДРЕСА_1 та зобов'язано релігійну громаду Римсько-католицького костелу в смт. Великий Любінь належно впорядкувати прибудинкову територію після проведення демонтажних робіт. Контроль за виконанням рішення покладено на селищного голову ОСОБА_6.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідачем прийняте у відповідності до законодавства, при його прийняті селищна рада діяла в межах своїх повноважень.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції та залишив рішення суду без зміни.

Така правова позиція судів є правильною, оскільки вона ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" делеговані повноваження - це повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Згідно з частиною першою статті 11 вказаного Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Положеннями статті 25 вказаного Закону визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами до їх відання.

Підпунктом 4 пункту "б" частини першої статті 31 цього ж Закону передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження зі здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів.

За приписами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

В силу норми статті 144 Конституції України, статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів місцевого самоврядування, прийняті в межах наданих повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об єднаннями громадян, підприємствами, установами організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно із Технічним звітом обстеження і оцінки технічного стану будівельних конструкцій нежитлової будівлі, що примикає до будівлі (плебані РКЦ) по АДРЕСА_1 Львівської області Римська-католицька парафія Матері Божої Ченстоховської (ІН.04.74.20.21.633), який виконаний ліцензованою організацією підприємством "Інститут проблем надійності машин і споруд", фундамент та підлога нежитлової будівлі, яка використовується позивачем в якості комори, знаходяться у стані, непридатному для нормальної експлуатації, стіни, перегородка, покрівля, димар перебувають в аварійному стані, що загрожує життю людей У зв'язку із цим рекомендовано демонтувати нежитлову будівлю.

Відповідно до акту санітарного обстеження від 06 листопада 2012 року на прибудинковій території по АДРЕСА_1 знаходяться залишки господарських споруд в аварійному стані, які побудовані самовільно без погодженої проектної документації та протягом багатьох років мешканцями не експлуатуються. Дані аварійні споруди та залишки будівельного сміття є притулком для гризунів та бродячих котів та собак.

Згідно з приписом Головного лікаря ДЗ "Городоцька районна санітарно-епідеміологічна станція МОЗ України" від 07 листопада 2012 року № 2157/01 Великолюбинському селищному голові ОСОБА_6 та мешканцям 5-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 внесено припис, зокрема, розібрати аварійні безгосподарні споруди та вивезти будівельне сміття, провести благоустрій території та огородити прибудинкову територію.

Отже, оскільки нежиле приміщення, яке використовується ОСОБА_4 в якості комори, їй на праві приватної власності не належить, його технічний стан є таким, що загрожує життю та здоров'ю людей, Великолюбінська селищна рада Городоцького району Львівської області, використовуючи свої повноваження зі здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів, правомірно прийняла рішення про надання дозволу на демонтаж будівельних конструкцій нежитлової будівлі, що примикає до будинку по АДРЕСА_1 та зобов'язала релігійну громаду Римсько-католицького костелу в смт. Великий Любінь належно впорядкувати прибудинкову територію після проведення демонтажних робіт.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів того, що Великолюбінська селищна рада Городоцького району Львівської області при прийнятті оскаржуваного рішення діяла з перевищенням наданих їй повноважень та у спосіб, не передбачені законом, у справі немає.

За таких обставин суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову, а суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив в законній силі рішення суду першої інстанції.

Оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування або зміни немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_5 - представника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Городоцького районного суду Львівської області від 15 липня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області, Городоцької районної ради Львівської області, треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області, Городоцький районний відділ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, Городоцька районна державна адміністрація Львівської області, Релігійна громада Римокатолицької церкви в Україні, Городоцьке міжрайонне управління Головного управління державної санітарно-епідеміологічної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення - без зміни.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.