Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Колективного підприємства "Лисичанський завод залізобетонних виробів", ОСОБА_1 про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Колективного підприємства "Лисичанський завод залізобетонних виробів" на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 серпня 2007 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 9 жовтня 2007 року,

У березні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з названим позовом.

Зазначав, що 2 березня 2005 року конференцією уповноважених представників співвласників Колективного підприємства "Лисичанський завод залізобетонних виробів" (далі - КП "ЛЗЗВ") його було обрано на посаду голови правління - директора підприємства строком на 5 років.

Наказом КП "ЛЗЗВ" від 2 червня 2006 року № 341 він був звільнений з роботи за п. 1 ст. 41 КЗпП України з 6 червня 2006 року на підставі рішення загальних зборів співвласників і працівників заводу від 31 травня 2006 року про його відкликання із займаної посади. Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 30 жовтня 2006 року ці акти визнані недійсними, а його поновлено на роботі. На підставі рішення суду наказом від 30 жовтня 2006 року № 645 його було поновлено на роботі та в цей же день наступним наказом № 646 знову звільнено з роботи з тих же підстав.

Оскільки повторне звільнення було здійснено з порушенням норм трудового законодавства, ОСОБА_2 просив суд поновити його на роботі; визнати наказ КП "ЛЗЗВ" від 30 жовтня 2006 року № 646 незаконним; зобов'язати ОСОБА_1 чи будь-яку іншу особу, яка виконує обов'язки голови правління підприємства передати йому печатки, штампи, оригінали статуту, свідоцтво про реєстрацію, ключі від службового сейфу, усі інші документи КП "ЛЗЗВ"; заборонити будь-яким фізичним чи юридичним особам перешкоджати йому в здійсненні повноважень голови правління; стягнути з КП "ЛЗЗВ" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та 1000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 15 серпня 2007 року позов задоволено частково: визнано незаконним наказ голови правління-директора КП "ЛЗЗВ" від 30 жовтня 2006 року № 646 про звільнення ОСОБА_2 з посади голови правління-директора цього підприємства; поновлено позивача на цій посаді; зобов'язано ОСОБА_1 або будь-яку іншу особу, яка виконує чи буде виконувати повноваження голови правління - директора КП "ЛЗЗВ" на момент виконання рішення суду, передати ОСОБА_2 печатки, штампи, оригінал статуту, свідоцтво про державну реєстрацію, ключі від службового сейфу та усі інші документи підприємства, а також ключі від усіх приміщень підприємства; заборонено будь-яким фізичним або юридичним особам, вчиняти будь-які дії, що полягають у перешкоджанні ОСОБА_2 на законних підставах здійснювати повноваження голови правління-директора колективного підприємства; стягнуто з КП "ЛЗЗВ" на користь позивача 6830,46 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 1000 грн. компенсації моральної шкоди та судові витрати, а в решті вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 9 жовтня 2007 року рішення місцевого суду змінено: виключено з його резолютивної частини абзаци четвертий і п'ятий, а в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В обґрунтування касаційних скарг ОСОБА_1 та КП "ЛЗЗВ" посилаються на неправильне застосування судами при вирішенні питання про поновлення на роботі позивача норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставлять питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, місцевий суд, зокрема, виходив із того, що наказ про повторне звільнення ОСОБА_2 із посади голови правління КП "ЛЗЗВ" видано неуповноваженою особою та без дотримання процедури, встановленої статутом підприємства.

Переглядаючи справу, апеляційний суд погодився з таким висновком суду першої інстанції. Виключивши з резолютивної частини рішення місцевого суду четвертий і п'ятий абзаци, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо покладення на ОСОБА_1, або будь-яку іншу особу, яка виконує чи буде виконувати повноваження голови правління - директора КП "ЛЗЗВ" на момент виконання рішення суду, обов'язку передати ОСОБА_2 печатки, штампи, оригінал статуту, свідоцтво про державну реєстрацію, ключі від службового сейфу та усі інші документи підприємства, а також ключі від усіх приміщень підприємства; щодо заборони будь-яким фізичним або юридичним особам вчиняти будь-які дії, що полягають у перешкоджанні ОСОБА_2 на законних підставах здійснювати повноваження голови правління-директора колективного підприємства, є необгрунтованими, невиконуваними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Висновок судів щодо наявності підстав для задоволення вимог про поновлення на роботі ґрунтується на матеріалах справи й відповідає вимогам закону.

Так, при вирішені справи судами встановлено, що 2 березня 2005 року ОСОБА_2 був обраний на посаду голови правління КП "ЛЗЗВ".

Рішенням загальних зборів співвласників та працівників КП "ЛЗЗВ" від 31 травня 2006 року його було відкликано із займаної посади та призначено на цю посаду ОСОБА_1, а наказом № 330 від цього ж дня його звільнено з роботи за п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Рішенням Лисичанського районного суду Луганської області від 30 жовтня 2006 року названі рішення зборів та наказ про звільнення ОСОБА_2 з роботи визнані недійсними, позивача поновлено на роботі.

Наказом КП "ЛЗЗВ" від 30 жовтня 2006 року № 645 ОСОБА_2 поновлено на роботі на посаді голови правління підприємства, а наступним наказом від того ж дня № 646 його повторно звільнено з цієї посади з тих самих підстав.

Відповідно до п. 5.3 статуту КП "ЛЗЗВ" вищим органом управління підприємства є загальні збори власників чи конференція уповноважених представників власників, до компетенції яких, зокрема, відноситься обрання голови правління та його відкликання.

При вирішенні справи судами встановлено, що загальні збори власників чи конференції уповноважених представників власників 30 жовтня 2006 року після поновлення позивача на роботі не проводилися й відповідно питання про відкликання ОСОБА_2 з посади голови правління КП "ЛЗЗВ" не вирішувалося.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 після поновлення ОСОБА_2 на посаді голови правління не мала повноважень для видання й підписання наказу про його звільнення з роботи, оскільки з цього часу не була головою правління підприємства, а відповідне рішення уповноваженим органом КП "ЛЗЗВ" не приймалося.

Установивши факти та зумовлені ними правовідносини, суди правильно застосували правові норми в частині вирішення вимог про поновлення позивача на роботі й ухвалили в цій частині правильне по суті й справедливе рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Підстав для перегляду рішення апеляційного суду в частині виключення із резолютивної частини рішення місцевого суду четвертого й п'ятого абзацу в касаційних скаргах не наведено.

Керуючись ст.ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Колективного підприємства "Лисичанський завод залізобетонних виробів" відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 серпня 2007 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 9 жовтня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.