Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом приватного малого підприємства - фірма "Рубікон-2" (далі - ПМП "Рубікон-2") до Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі - ДВС), відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (ВДВС ГУЮ), третя особа: акціонерний комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ СР "Укрсоцбанк") про визнання протиправними дій по включенню до реалізації арештованого майна стартової ціни, за касаційними скаргами представника публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), ОСОБА_4 на судові рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року, Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року,

У квітні 2012 року представник ПМП "Рубікон-2" звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії відповідачів, які виразилися у включенні в заявах на реалізацію арештованого майна його стартової (початкової) ціни, яка становила 641 833 грн. без ПДВ.

Посилався на те, що в заявах на реалізацію арештованого майна відповідачі не мали права встановлювати початкову ціну продажу предмета іпотеки на підставі оцінки її вартості, проведеної експертом оціночної діяльності, не переконавшись в наявності відповідної згоди щодо такої ціни між іпотекодавцем та іпотекодержателем.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року, залишеною без змін Львівським апеляційним адміністративним судом від 22 листопада 2012 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідачів по включенню в заявах на реалізацію арештованого майна його стартової (початкової) ціни. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачами не дотримані вимоги частини другої статті 43 Закону України "Про іпотеку" щодо визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки..

У касаційних скаргах представник ПАТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_4, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просять попередні судові рішення скасувати, при цьому представник ПАТ "Укрсоцбанк" наполягає на ухваленні нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що ПМП "Рубікон-2" було повідомлено про результати оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, та про оцінку, визначену за результатами реце нзування, проте не подано державному виконавцю заперечень проти результатів оцінки, не оскаржено результати рецензування попереднього звіту про оцінку майна. ОСОБА_4 просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з тих підстав, що факт погодження між іпотекодавцем та іпотекодежателем саме початкової ціни продажу предмета іпотеки, не стосується вартості предмета іпотеки при його реалізації на прилюдних торгах в межах виконавчого провадження.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційних скарг, з урахуванням наступного.

За правилами частини другої статті 43 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV "Про іпотеку" (в редакції закону на час виникнення спірних правовідносин) початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Згідно фактичних обставин, встановлених судами, відповідачами при визначенні початкової ціни продажу предмету іпотеки вимоги вище вказаної норми дотримані не було. Зокрема, державним виконавцем не встановлювалася початкова ціна іпотечного майна, в даному випадку, квартири № 50 в буд.25 "в" по вул. Олеся у м. Львові, між іпетокодавцем та іпотеко держателем, а одразу визначено оцінку майна на підставі експертного висновку.

Доводи, викладені в касаційних скаргах, висновок судів не спростовують і не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права. Так, за визначенням частини першої статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 606-XIV (606-14) ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини восьмої статті 54 вище згаданого Закону примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (898-15) . Одночасно, за приписами частини першої статті 41 Закону № 898-IV "Про іпотеку" (в редакції спірного періоду, далі - Закон № 898-IV (898-15) ) реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , з дотриманням вимог цього Закону.

Визначення поняття початкової вартості майна наведене у Методиці оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891 (1891-2003-п) . У відповідності до абзацу 4 пункту 2 цього нормативного акту початкова вартість майна - вартість, з якої розпочинається продаж майна встановленими законодавством способами, що передбачають конкуренцію покупців.

Частиною третьою статті 62 Закону № 606-XIV передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону

Згідно із частинами першою, другою, п'ятою статті 58 вище згаданого Закону визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) .

Аналізуючи положення вказаних норм, необхідно вказати, що початкова ціна предмета іпотеки є залежною від вартості такого об'єкту, оціненого виконавцем чи експертом оціночної діяльності, однак процедура їх встановлення відмінна.

Виходячи із наведеного, початкова ціна предмета іпотеки визначається за рішенням суду або за згодою сторін іпотечного договору. При цьому тільки за відсутності цих двох взаємовиключних умов, державний виконавець передає на реалізацію майно за ціною, його вартості визначеною статтею 58 цього Закону.

Матеріалами справи не підтверджено наявність відповідного рішення суду чи згоди сторін іпотечного договору в частині визначення початкової ціни предмета іпотеки. Отже дії відповідачів по включенню в заявах на реалізацію арештованого майна початкової ціни в розмірі 641 833 грн. без ПДВ., вчинені з порушенням вимог вищезазначених правових норм.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та ОСОБА_4 відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року, залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.