Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Вербицької О.В., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року

у справі № 812/474/16

за позовом Комунального підприємства "Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5"

до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

Комунальне підприємство "Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5" (далі - Підприємство) звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - Інспекція), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати дії Інспекції протипвравними та визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року такою, що подана 20 квітня 2016 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково:

- визнано противоправними дії Інспекції щодо невизнання податкової декларації Підприємства з податку на додану вартість від 20 квітня 2016 року за березень 2016 року податковою звітністю.

- зобов'язано Інспекцію прийняти податкову декларацію Підприємства з фактичного прийняття - 22 квітня 2016 року із відображенням даних в особовій картці платника податків.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, Підприємство зареєстроване у м. Лисичанську, яке є територією проведення антитерористичної операції відповідно до додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" (1275-2015-р) .

Згідно з розпорядженням міського голови начальника Підприємства ОСОБА_3 звільнено із займаної посади у зв'язку із закінченням строку дії контракту, у зв'язку із чим 25 грудня 2015 року між Лисичанським міським головою та ОСОБА_4 укладено контракт, відповідно до якого останню призначено на посаду начальника Підприємства на строк з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року.

Разом з тим, у зв'язку із забороною внесення змін до керівних органів юридичних осіб, які перебувають на території проведення антитерористичної операції, що передбачено положеннями Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не внесено змін відповідними органами державної реєстрації.

У зв'язку із чим, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником Підприємства значився ОСОБА_3, а підписантом ОСОБА_4

У квітні 2016 року Підприємством подано Інспекції декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року на паперових носіях, яка підписана ОСОБА_4 як керівником Підприємства.

28 квітня 2016 року Інспекція повідомила Підприємство про те, що подана декларація за березень 2016 року вважається не прийнятою (не вважається податковою звітністю), оскільки за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником значиться ОСОБА_3, надана підприємством декларація підписана керівником ОСОБА_4, що не відповідає даним Єдиному державному реєстру.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що податкова декларація подана позивачем у відповідності до вимог Податкового кодексу України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ).

Колегія суддів погоджується із таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (пункту 48.1 статті 48 ПК України).

Пунктом 49.3 статті 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Тобто, посадова особа Інспекції не може відмовити у прийнятті податкової декларації з будь-яких причин, не визначених статтею 49 Кодексу.

Згідно з пунктом 48.3 статті 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Пунктом 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.11 статті 49 ПК України передбачені підстави для відмови у прийнятті податкової декларації. Так, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пункту 48.3 та пункту 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що підставою для відмови у прийнятті декларації може бути обставина недотримання платником податків вимог щодо проставлення підписів посадових осіб платника податку, а також підписання такої декларації не уповноваженою на це особою.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем дотримано вимоги ПК України (2755-17) щодо оформлення податкової декларації, зокрема вона підписана ОСОБА_4, якій згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб, надано право підпису.

Той факт, що в декларації ОСОБА_4 визначена як керівник підприємства, що не відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, слід розцінювати як окремий недолік декларації, який по суті не впливає на повноваження ОСОБА_4 подавати та підписувати декларації від імені Підприємства та не вказує, що декларація заповнена без дотримання положень чинного податкового законодавства.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку про те, що відмова відповідача прийняти декларації є протиправною.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин касаційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись статтями, 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.