Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Вербицької О.В., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський центр правових досліджень та безпеки бізнесу "Юрполіс"

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року

у справі № 820/7146/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський центр правових досліджень та безпеки бізнесу "Юрполіс"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський центр правових досліджень та безпеки бізнесу "Юрполіс" (далі - Товариство) звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція), в якому просило:

- визнати дії відповідача по встановленню Товариству стану платника податків "9" неправомірними;

- зобов`язати відповідача змінити Товариству стан платника податків " 9" на стан платника податків " 0".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за результатами подання 13 липня 2015 року та 14 липня 2015 року податкових накладних для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних Товариство отримало квитанцію, де зазначено, що податкові накладні не зареєстровані, оскільки місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документі, не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Вважаючи дії відповідача щодо зміни стану платника податків неправомірними, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили із того, що дії відповідача щодо внесення до електронної бази даних "Реєстр юридичних осіб, щодо яких до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням" Податковий блок" стану " 9" є службовою діяльністю працівників податкової інспекції на виконання своїх службових обов'язків та не створюють для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків. До того ж як зазначив суд першої інстанції 4 вересня 2015 року Інспекцією в базах змінено стан позивача з " 0" на " 9".

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною 1 статті 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 62.1 статті 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно з пунктом 71.1 статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань. Вказані положення передбачені пунктам 74.1, 74.2 статті 74 ПК України.

Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовано ПК (2755-17) . Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Дії контролюючого органу щодо внесення до ІС "Податковий блок" інформації про місцезнаходження платника податків, тобто про відповідний стан підприємства, не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Правова позиція про те, що дії податкового органу, які полягають у внесенні певних відомостей, здобутих під час здійснення податкового контролю (чим по суті є зміна стану позивача з " 0" на " 9"), не порушують прав та інтересів платника податків підтверджується висновками Верховного Суду України, що висловлені зокрема у постанові від 22 грудня 2015 року (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54688650).

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин касаційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись статтями, 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський центр правових досліджень та безпеки бізнесу "Юрполіс" відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.