Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Мороз Л.Л., Горбатюка С.А., Шведа Е.Ю.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року по справі № 804/13621/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будком-Форт" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови, -

У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Будком-Форт" звернулося в суд з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС № 110100000/2015/200040/1 від 03.03.2015 року про коригування митної вартості товару; визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2015/00074 від 03.03.2015 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача були наявні всі документи, необхідні для визначення митної вартості за основним методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Дніпропетровська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 вересня 2014 року товариством з обмеженою відповідальністю "БУДКОМ-ФОРТ" (Покупець) укладений Контракт на поставку товару: ківі в кошику II категорії № 2807-FV/BF з компанією "FRUTTAVIVA" S.R.L., Модена, Італія (Продавець), згідно п.1.1, 1.2. якого Продавець зобов'язується поставити товар, а Покупець прийняти його на умовах зазначених у цьому Контракті. Поставлений товар повинен бути виготовлений і поставлений партіями у повній відповідності до вимог, на умовах і по цінам, вказаним в Додатках і Специфікаціях до цього Контракту.

Згідно зі специфікації № 7 від 26.02.2015 р. до зазначеного контракту товар: ківі в кошику II категорії у кількості 18 500 кг загальною вартістю 12 580 евро (0,68 євро/кг). Умова поставки - FCA, м. Пшеворськ, Польща (Інкотермс - 2010). Умова оплати - через 10 днів після митного оформлення товару в Україні заявлена позивачем відповідно до статті 58 МКУ за основним методом визначення митної вартості (за ціною угоди) на рівні 0,7989 дол. США/кг.

Для здійснення митного оформлення товару, позивачем 02.03.2015 року надано до Дніпропетровської митниці ДФС електронну митну декларацію № 110100000/2015/204280, з наданням необхідних документів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним (першим) методом та додаткові документи, а саме: декларація митної вартості з додатковим аркушем А (відповідно до якої складовими митної вартості зазначені ціна товару, витрати на транспортування до кордону України, витрати на страхування), з документами, що підтверджують числові значення (перелічені у гр.4 ДМВ); зовнішньоекономічний договір (контракт) № 2807-FV/BF від 12.09.2014 року із додатковою угодою до нього, специфікація № 7 від 26.02.2015 року; рахунок-фактура (інвойс) № 124 від 26.02.2015 року. Оплата здійснюється протягом 10 днів від дати митного оформлення товару в Україні, отже на момент митного оформлення оплата проведена не була та відповідно були відсутні платіжні документи; транспортні (перевізні) документи: договір комісії № 1209/7 від 12.09.2014 року, укладений між ТОВ "АТБ-маркет" (Комітент) та Позивачем (Комісіонер), відповідно до умов якого комісіонер (Позивач зобов'язується за дорученням комітента (ТОВ "АТБ-маркет") за винагороду укладати від свого імені відповідні договори, в тому числі договори перевезення, проте п.3.5. зазначеного договору комісії також встановлено, що Комітент (ТОВ "АТБ-маркет") вправі самостійно замовляти та оплачувати послуги третіх осіб, які необхідні для виконання комісійного доручення (транспортно-експедиційні послуги, послуги з перевезення вантажів територією України та в міжнародних сполученнях); договір перевезення вантажу № 643 від 01.04.2013 року, укладений між ТОВ "АТБ-маркет" (Клієнт) та ПП "Транс Логістик" (виконавець); договір перевезення вантажу № 2 від 02.04.2013 року, укладений між ПП "Транс Логістик" (Замовник) та ПП "Внештранс" (Виконавець); на підтвердження здійснення перевезення вантажу ПП "Внештранс" надано CMR №б/н від 26.02.2015 про перевезення вантажу з м. Пшеворськ, Польща до м.Дніпропетровськ, Україна, (транспортний засіб НОМЕР_1/НОМЕР_2).

Документи, що містять відомості про вартість перевезення:

заявка на перевезення № Доп від 17.02.2015 року відповідно до якої погоджена вартість перевезення вантажу (ківі з м. Пшеворськ, м. Польща до м. Дніпропетровськ, Україна складає 33 000 гривень; рахунок - проформа б/н від 26.02.2015 року, видана ПП "Транс Логістик" (відповідно до якої транспортні послуги з перевезення вантажу з м. Пшеворськ, м.Польща до п/п Ягодин автомобілем НОМЕР_1/НОМЕР_2 становлять 12 000 грн., експедиторські послуги по всьому шляху слідування - 2 500 грн. без ПДВ); калькуляція витрат на доставку вантажу № 02/03-05 від 02.03.2015 року, відповідно до якої транспортні витрати від м. Пшеворськ, м.Польща до пункту перетину кордону України, разом з експедиторськими послугами склали 14 500 грн.; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, - не надавалась, оскільки не підлягає ліцензуванню; заявка на страхування № 113 від 26.02.2015 року, відповідно до якої страховий платіж зазначений у розмірі 578,27 грн., та договір на страхування 043.0647415.254 від 26.09.2014 року.

Відповідач шляхом надіслання на адресу декларанта електронних повідомлень проінформував, що в наданих до митного оформлення документах по транспортним витратам містяться наступні розбіжності, а саме: у договорі комісії № 1209/7 від 12.09.2014 року передбачено виплату комісійної винагороди у розмірі 0,2% від об'єму, поставок, але вартість товару у специфікації до зовнішньо економічного контракту № 7 від 26.02.2015 року та специфікації до договору комісії № 7FR від 26.02.2015 р. не відрізняється. Даний факт дає підстави вважати про не включення до митної вартості товару всіх складових; у наданому до митного оформлення висновку ТПП № ГО-692 від 02.03.2015 року містяться посилання лише на Інтернет - сайті www.alibuba.com, що є он-лайн платформою для бізнесу, провідним постачальником онлайнових маркетингових послуг для імпортерів та експортерів, дає можливість створювати власні профілі будь-якій компанії та реєструватися будь-якому користувачу. Останнє унеможливлює перевірку ідентифікації компанії та перевірку сфери її діяльності, перевірку цінових даних, розміщених на сайті, що не дозволяє впевнитися у достовірності заявлених даних. Інтернет - сайті www.alibaba.com збирає та оброблює інформацію з різних галузей промисловості, тобто не є офіційною біржовою організацією у відповідності до ст. 53 МКУ; дані, зазначені експертом, не піддаються обчисленню: відсутні коефіцієнти (числове визначення), порядок розрахунку тощо.

Відповідач вказав на необхідність надання в 10-ти денний наступних додаткових документів: виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікацій виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом вих. № 03/03-10 від 03.03.2015 року відповідача повідомлено, що консультацію з митним органом проведено. Надати додаткові документи до МД № 110100000/2015/204280 від 02.03.2015 року у десятиденний термін немає можливості.

Оплата за товар відповідно до умов контракту відбувається протягом 10 днів віддати митного оформлення, тому на момент митного оформлення оплата ще не мала бути здійснена, отже і платіжні документи, що підтверджують оплату відсутні;

Оплата декларантом комісійних, посередницьких послуг щодо виконання контракту не передбачена, тому не може бути рахунків про її сплату;

Виписку з бухгалтерської документації надати було неможливо, оскільки в бухгалтерському обліку ТОВ "БУДКОМ-ФОРТ" на момент митного оформлення ще не відбулись зміни: товар не оприбутковано, оплата не відбулась.

Відповідач не визнав заявлену декларантом митну вартість товару та прийняв рішення № 110100000/2015/200040/1 від 03.03.2015 р. про коригування митної вартості товару (надіслану декларанту електронним повідомленням відповідно до п. 1.4 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Мінфіну України № 598 від 24.05.2012 р. (z0883-12) ), згідно з яким відповідач провів коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, та визначив цю вартість за резервним методом в розмірі 1,32 дол.США/кг. на підставі раніше оформленої митної декларації № 205070000/2014/56338 від 16.12.2014 р.

На підставі зазначеного рішення відповідач оформив та надіслав декларанту електронним повідомленням картку відмови у прийнятті митної декларації № 110100000/2015/00074 від 03.03.2015 р.

З метою уникнення збитків, які могли виникнути через затримку митного оформлення товару, позивач відповідно до ч. 7 ст. 55, ст. 305, п. 1 ст. 306, п. 2 ч. 1 та ч. 12 ст. 309, п. 2 ч. 2 ст. 310, ст. 313 МК України сплатив митні платежі (податок на додану вартість) згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом та надав відповідачу фінансові гарантії сплати різниці між сумами митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумами митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, шляхом внесення на рахунок відповідача грошової застави у розмірі вищезазначених різниць. Підтвердженням сплати митних платежів та надання фінансової гарантії є факт здійснення відповідачем митного оформлення товару згідно з вантажною митною декларацією № 110100000/2015/204296 від 03.03.2015 р., оформленою у вигляді електронного документу відповідно до ч. 1. та ч. 2 ст. 257 МК України.

У відповідності до ч.8, 9 ст. 55 МК України протягом 80-ти днів позивачем до відповідача було надано лист-заяву № 1 від 08.05.2015 року щодо підтвердження митної вартості товару заявленої позивачем та про скасування рішенні про коригування митної вартості № 110100000/2015/200040/1 від 03.03.2015 р. з поясненнями та наданням додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) платіжні документи про оплату постачальнику за партію товару; 2) переклади митної декларації країни - відправника, інвойсу, сертифікату про походження, фіто санітарного сертифікату; 3) лист від уповноваженого банку щодо підтвердження факту розрахунку за контрактом, специфікацією, інвойсом; 4) виписка з бухгалтерської документації (оригінал).

За результатами розгляду додатково наданих позивачем документів, відповідач не знайшов підстав для скасування прийнятих рішень про коригування митної вартості товару, про що повідомив позивача у листі № 1209/10/04-50-25-02 від 25.05.2015 р.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів, яке було направлене позивачу під час митного оформлення, не містить належним чином заповненої графи 33, а саме не містить обставин прийняття рішення та джерел інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості. Колегія суддів вважає, що електронне повідомлення, направлене відповідачем не може вважатися направленням змісту графи 33 рішення про коригування митної вартості.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із вказаним висновком суддів попередніх інстанції погоджується із наступних міркувань.

Згідно зі статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до положень статей 50, 52 цього Кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 вказаного Кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 10-12 статті 264 Митного кодексу України передбачено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта. Орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Частиною 1 статті 55 цього Кодексу передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У статті 57 вказаного Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно частини 1 цієї статті, митна вартість визначається за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Приписами 2 - 5 частин статті 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена частиною 2 статті 58 Митного кодексу України. Так, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Отже, декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов'язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 4 ст. 54 МК України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" (z0883-12) , зареєстрованого Міністерством юстиції України 01.06.2012 року за № 883/21195 (z0883-12) , митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на те, що декларантом подано документи, які не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, а саме - не подані документи для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України.

За змістом графи 33 оскаржуваного рішення митним органом вказано на розбіжності у договорі комісії № 1209/7 від 12.09.2014 року передбачено виплату комісійної винагороди у розмірі 0,2% від об'єму, поставок та вартості товару у специфікації до зовнішньо економічного контракту № 7 від 26.02.2015 року та специфікації до договору комісії № 7FR від 26.02.2015 р., які не відрізняється, що свідчить про не включення до митної вартості товару всіх складових, а також, що у наданому до митного оформлення висновку ТПП № ГО-692 від 02.03.2015 року містяться посилання лише на Інтернет - сайті www.alibuba.com, що унеможливлює перевірку ідентифікації компанії та перевірку сфери її діяльності, перевірку цінових даних, розміщених на сайті, що не дозволяє впевнитися у достовірності заявлених даних. Інтернет - сайті www.alibaba.com

Разом з тим, за наслідком розгляду додаткових документів митним органом відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю з інших підстав, а саме, не підтвердження декларантом транспортної складової заявленої митної вартості товару. Ненадання Декларантом документів щодо вартості послуг третіх осіб.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що у митного органу не було підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Будь-які заперечення працівників Митниці без зазначення їх у п. 33 рішень про коригування митної вартості не заслуговують на увагу та не можуть бути належними доказами у цій справі відповідно до ст. 2 КАС України.

Зазначене призводить до неоднозначного розуміння рішення органу, ускладнює оскарження в судовому порядку та є грубим порушенням вимог наведених вище норм права.

Як встановлено, для підтвердження заявленої митної вартості товару всі наявні в нього документи, що підтверджували заявлену митну вартість.

Встановлені у цій справі обставини дають підстави колегії судів погодитись з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що надані документи за своїм змістом не містять суперечностей, а тому таких документів було достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом.

З огляду на викладене, сумніви митного органу щодо митної вартості товару який декларувався позивачем є безпідставними.

Оскільки позивачем було надано митному органу усі документи, що повністю підтверджували митну вартість, яка ним заявлена, відповідач був зобов'язаний в силу вимог статей 57, 58 МК України прийняти рішення про можливість застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.