Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Вербицької О.В., Маринчак Н.Є.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника позивача: ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року

у справі № 235/2931/16-а

за позовом ОСОБА_4

до Покровської міської ради Донецької області

про визнання протиправним та скасування пункту 2.1 рішення Красноармійської міської ради від 28 січня 2015 року № 6/44-1

29 квітня 2016 року ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4) звернулась в суд з позовом Покровської міської ради Донецької області (перейменовано з Красноармійської міської ради Донецької області; далі - Рада) про визнання протиправним скасування пункту 2.1 рішення Красноармійської міської ради від 28 січня 2015 року № 6/44-1.

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено: визнано протиправним і скасовано пункт 2.1 рішення від 28 січня 2015 року № 6/44-1 в частині початку строку застосування встановленої ставки транспортного податку.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року апеляційну скаргу Покровської міської ради Донецької а задоволено частково: постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 липня 2016 року скасовано; позовні вимоги ОСОБА_4 до Ради про скасування пункту 2.1 рішення від 28 січня 2015 року № 6/44-1 залишено без розгляду.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Ради від 28 січня 2015 року № 6/44-1 "Про встановлення місцевих податків і зборів і ставки акцизного збору на території м. Красноармійська на 2015 рік" встановлені місцеві податки і збори: податок на майно; єдиний податок. Місцеві збори: збір за місця для парковки транспортних засобів.

Як свідчать обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, вказане рішення Красноармійської міської ради опубліковано в газеті "Маяк" № 9 від 26 лютого 2015 року та № 11 від 12 березня 2015 року.

Газета "Маяк" є регіональним друкованим виданням, співзасновником якої є Рада і основним напрямком діяльності вказаного видання є висвітлення роботи Ради.

Залишаючи позовні вимоги без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач звернувся в суд із позовом з порушенням шестимісячного строку, а названі позивачем підстави поновлення процесуального строку не є поважними.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Таким чином, позов залишається без розгляду в разі його подання поза межами шестимісячного строку з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та відсутності підстав, які б вказували на поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

В обгрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до суду позивач вказувала на те, що про існування оскаржуваного пункту рішення Ради вона дізналась під час розгляду справи № 805/4543/15-а за її позовом у Донецькому окружному адміністративному суді в грудні 2015 року.

Разом з тим, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, вказана обставина не підтверджує поважність причин пропуску строку, адже в разі оскарження нормативно-правового акта обрахунок строку розпочинається з дня його опублікування у визначеному чинним законодавством порядку. Вказане пояснюється тим, що саме з моменту опублікування нормативно-правового акта особа має реальну можливість дізнатися про його зміст, тобто саме з цього моменту особа могла дізнатись про порушення прав та свобод чи інтересів.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Таким чином, з моменту опублікування оскаржуваного пункту рішення в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації Ради позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Разом з тим, наявні у матеріалах справи докази не містять відомостей про те, що Газета "Маяк", в якій опублікований оскаржуваний пункт рішення, є офіційним виданням та друкованим засобом масової інформації Ради, а відтак суд апеляційної інстанції безпідставно послався на ту обставину, що позивач повинен був дізнатися про порушення прав, свобод та інтересів саме з моменту опублікування нормативно-правого акта в газеті "Маяк".

Водночас, в разі встановлення судами обставини оприлюднення рішення без дотримання норм чинного законодавства останнє слід вважати таким, що не набрало чинності.

Також судам під час вирішення питання про дотримання строку звернення до суду слід перевірити чи рішення, яке оскаржене позивачем, порушує його права, свободи та інтереси.

При цьому колегія суддів акцентує увагу на наступному.

За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суд, отримавши позов, зобов'язаний з'ясувати чи має місце порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів особи.

У разі наявності порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав за межами, встановлених главою 8 КАС України строків, суд може поновити їх та вирішити спір по суті (задовольнити вимоги) чи залишити заяву без розгляду.

У випадку, коли суб'єктивне право, свободи або інтереси не порушені, а відтак і не підлягають судовому захисту, застосування строків звернення до суду є помилковим. Іншими словами, інститут строків застосовується лише у разі реального порушення суб'єктивних прав, свобод та інтересів особи, що звернулась із позовом.

Таке правозастосування відповідає позиції Верховного Суду України, що висловлена в постанові від 24 листопада 2015 року по справі П/800/259/15 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).

Враховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду є передчасним.

Відповідно до частини 4 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що касаційну слід задовольнити частково, а рішення суду апеляційної інстанції - скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.