Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Калашнікової О.В.,

Смоковича М.І.,

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Катеринівської парафії храму Святого Юрія Української православної церкви на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 року у справі за позовом Катеринівської парафії храму Святого Юрія Української православної церкви до Тернопільської обласної державної адміністрації, Релігійної громади "Парафія Святого Георгія Побідоносця" села Катеринівка Кременецького району Тернопільської області Української православної церкви Київського Патріархату про скасування розпорядження та заборону чинити перешкоди у користуванні церквою,

Катеринівська парафія храму Святого Юрія Української православної церкви звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської обласної державної адміністрації, Релігійної громади "Парафія Святого Георгія Побідоносця" села Катеринівка Кременецького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського Патріархату про скасування розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 07.09.2015 року № 555-од та заборону чинити перешкоди у користуванні церквою.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 року постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 року в частині зобов'язання релігійної громади "Парафія Святого Георгія Побідоносця" села Катеринівка Кременецького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату не чинити перешкод у користуванні церквою Катеринівській парафії храму Святого Юрія Української православної церкви скасовано та провадження у справі в цій частині закрито. В решті постанову суду залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити: визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 07.09.2015 року № 555-од або направити справу на новий розгляд. У частині закриття провадження у справі судові рішення не оскаржується.

На підставі розпорядження керівника апарату Вищого адміністративного суду України від 02.12.2016 року № 1317 у зв'язку із звільненням судді Васильченко Н.В. справу перерозподілено головуючому судді Мороз Л.Л.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що головою Тернопільської обласної державної адміністрації 07.09.2015 року після розгляду заяви віруючих релігійної громади УПЦ КП с.Катеринівка Кременецького району, висновків Катеринівської сільської ради та Кременецької районної державної адміністрації, з метою врегулювання міжконфесійного конфлікту і забезпечення прав віруючих релігійної громади УПЦ КП, беручи до уваги відсутність згоди на почергове користування церквою Георгія Переможця в с.Катеринівка Кременецького району з боку релігійної громади УПЦ, а також те, що у цьому населеному пункті відсутні інші культові споруди, видано розпорядження "Про визначення порядку користування церквою Георгія Переможця с. Катеринівка, Кременецького району, майном, яке в ній знаходиться". Даним розпорядженням визначено, що церквою Георгія Переможця в с. Катеринівка Кременецького району користуються релігійні громади УПЦ і УПЦ КП в порядку і на умовах, передбачених в окремих договорах, укладення яких з кожною із релігійних громад зобов'язано забезпечити Кременецьку районну державну адміністрацію в 5-ти денний термін, і у яких зобов'язано визначити порядок користування (дні, години) церквою Георгія Переможця та іншим майном, що є державною власністю.

Статтею 35 Конституції України передбачено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

В Україні усі правовідносини, пов'язані із свободою совісті і діяльністю релігійних організацій, регулюються законодавством України, яке складається із Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (987-12) та інших законодавчих актів України, виданих відповідно до нього.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.

Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Культова будівля і майно, що є державною власністю, може передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою. При відсутності такої згоди державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору.

Тобто, правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що у випадку відсутності згоди щодо користування культовою спорудою у відповідності до вимог закону, обов'язки щодо надання права користування і встановлення порядку користування нею покладені на обласні державні адміністрації.

Як встановлено, у селі Катеринівка Кременецького району Тернопільської області зареєстровано дві релігійні громади - Катеринівська парафія храму Святого Юрія Української православної церкви та релігійна громада "Парафія Святого Георгія Побідоносця" села Катеринівка. Культова будівля - церква Георгія Переможця в с. Катеринівка Кременецького району перебуває у державній власності; рішення Тернопільської обласної державної адміністрації про передачу у безоплатне користування або безоплатне повернення у власність цієї культової будівлі будь-якій релігійній організації не виносилось; взаємна згода між Катеринівською парафією храму Святого Юрія Української православної церкви та релігійною громадою "Парафія Святого Георгія Побідоносця" села Катеринівка щодо передачі церкви Георгія Переможця у почергове користування не досягнута.

Крім того, у селі Катеринівка відсутні інші культові споруди для проведення релігійних обрядів.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що винесення розпорядження головою Тернопільської обласної облдержадміністрації з відповідає меті забезпечення прав віруючих обох релігійних громад.

Вказане розпорядження винесене на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України (254к/96-ВР) та Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації" (987-12) ; з використанням цих повноважень з метою, з якою вони надані, а саме, для забезпечення права на свободу світогляду і віросповідання. Оскаржуване розпорядження є обґрунтованим, зокрема, враховані усі обставини, що мають значення для прийняття рішення; безстороннім (прийнятим неупереджено); добросовісним, розсудливим, прийнятим з дотриманням принципу рівності обох релігійних громад перед законом; прийнятим пропорційно, тобто, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів обох релігійних громад і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а також з урахуванням права обох релігійних громад на участь у процесі прийняття рішення та своєчасно.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що при винесенні оскарженого розпорядження відповідач врахував і прийняв до уваги всі обставини, які мали значення для прийняття рішення, зокрема, з'ясовував чи знаходиться культова будівля у правомірному користуванні будь-якої з релігійних громад, між якими виникла незгода через користування церквою. Так, було встановлено відсутність доказів про те, що лише одна з релігійних громад має право користуватися храмом.

Позивач як на підставу користування вказаною культовою спорудою посилається на Типовий договір, укладений 03.06.1946 р. в с. Катеринівка між виконавчим комітетом Дедеркальського району ради народних депутатів та громадянами с. Катеринівка, про передачу в безстрокове та безоплатне користування одноповерхової дерев'яної будівлі - церкви св. Великомученика Георгія.

Разом з тим, відповідно до довідки № 113, на підставі Постанови РНК СРСР від 28.11.1943 р. № 1325 уповноваженим Ради в справах православної церкви при Раді Міністрів СРСР при Тернопільському облвиконкомі 07.10.1947 р. зареєстровано парафію Свято-Гіоргійовської православної церкви, що знаходиться в сел. Катербург В-Дедеркальського району. Як зазначено цій довідці, із представленням зазначеній парафії в користування молитовного будинку - церкви, та культового церковного майна, що знаходиться у с. Катербург В.-Дедеркальського району Тернопільської області.

У відповідності до Постанови РНК СРСР від 28.11.1943 р. № 1325 уповноважені Рад при облвиконкомах Рад депутатів трудящих були зобов'язані розглянути всі подані релігійними громадами заяви, в яких ставилось питання про відкриття храму.

Тобто, моментом створення парафії Свято-Гіоргійовської православної церкви та передачі їй молитовного будинку - церкви, та культового церковного майна, що знаходиться у с. Катербург В.-Дедеркальського району Тернопільської області є 07.10.1947 р.

В той же час, договір, на який як на підставу користування спірним культовим приміщенням посилається позивач, укладений 03.06.1946 р., тобто більше ніж за рік до реєстрації Свято-Гіоргійовської православної церкви.

Відтак, суд приходить до висновку що парафія Свято-Гіоргійовської православної церкви, зареєстрована 07.10.1947 році не могла бути стороною договору, на який позивач посилається як на підставу правомірності користування будівлею церкви, що знаходилась у с. Катербург В.-Дедеркальського району Тернопільської області.

У касаційній скарзі заявник не погоджується із зазначеними висновками, посилаючись на те, що стороною договору 1946 року про користування будівлею церкви могли бути лише віруючі общини, а не саме релігійне об'єднання.

Проте, на думку колегії суддів, такі твердження позивача не доводять обґрунтованості його вимог, оскільки договір 1946 року не містить даних що дають підстави для висновку про наявність права користування церквою саме у Катеринівської парафії храму Святого Юрія Української православної церкви.

Враховуючи встановлені у цій справі фактичні обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що Тернопільська обласна державна адміністрація, як державний орган, на якого покладений законом обов'язок вирішувати питання користування культовими спорудами у випадку незгоди між релігійними громадами щодо порядку їх використання, не могла діяти інакше, ніж відповідно до закону, і за відсутності у селі Катеринівка іншої культової споруди, де можна проводити релігійні обряди, врахувала при винесенні розпорядження право обох релігійних громад, які існують у цьому селі, на задоволення релігійних потреб.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.

Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Катеринівської парафії храму Святого Юрія Української православної церкви відхилити, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.