Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Борисенко І.В.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 у справі № 2а-5204/12/1070 за позовом Комунального підприємства "Тетіївтепломережа" до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013, позовні вимоги Комунального підприємства "Тетіївтепломережа" до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.05.2012 № 0000191503. У задоволенні позову в частині вимог щодо зобов'язання відобразити у даних картки особового рахунку Комунального підприємства "Тетіївтепломережа" сплату податкових зобов'язань відповідно призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях за серпень, листопад, грудень 2009 року відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Тетіївська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби 20.03.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 03.04.2013 прийняв її до свого провадження.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судових справ суддею-доповідачем у даному касаційному провадженні визначено суддю Шипуліну Т.М.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Шипуліної Т.М. від 18.10.2016 касаційну скаргу Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби прийнято до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пункту 5.1, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами", статті 129 Податкового кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту від 04.05.2012 № 134/152/24879282 Тетіївською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.05.2012 № 0000191503, яким за затримку більше 932 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19920,00 грн. до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3984,00 грн.

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивачем самостійно узгоджено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за серпень, листопад та грудень 2009 року в загальній сумі 19920,00 грн., в тому числі:

згідно з податковою декларацією за серпень 2009 року в сумі 3633,00 грн, граничний термін сплати - 30.10.2009;

згідно з податковою декларацією за листопад 2009 року в сумі 8267,00 грн, граничний термін сплати - 30.12.2009;

згідно з податковою декларацією за грудень 2009 року в сумі 8020,00 грн, граничний термін сплати - 30.01.2010.

Комунальним підприємством "Тетіївтепломережа" ініційовано сплату коштів:

- в сумі 3633,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 22.09.2009 № 393, призначення платежу "податок на додану вартість за серпень 2009 року";

- в сумі 8267,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 18.12.2009 № 547, призначення платежу "податок на додану вартість за листопад 2009 року";

- в сумі 8020,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 20.01.2010 № 22 призначення платежу "податок на додану вартість за грудень 2009 року".

Сплачені позивачем кошти Тетіївською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби за принципом черговості було зараховано в рахунок погашення податкового боргу та пені, що мають більш ранні терміни виникнення.

Задовольняючи позов в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2012 № 0000191503, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт своєчасної сплати позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень, листопад та грудень 2009 року, а податковий орган позбавлений права змінювати визначене платником у платіжних дорученнях призначення платежу.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

За змістом підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно підпункту 7.7 статті 7 вказаного Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами", джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (z0377-04) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку черговості погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Таким чином, зважаючи на те, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість за серпень, листопад та грудень 2009 року в загальній сумі 19920,00 грн. сплачено позивачем своєчасно, застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3984,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 11.05.2012 № 0000191503 є безпідставним.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2012 № 0000191503.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.11.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 у справі № 814/3434/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.