Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Приходько І.В., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 у справі № 826/16673/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, наказів, рішення про опис майна у податкову заставу,-

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016, задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта". Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у місті Полтава Головного управління ДФС у Полтавській області від 06.04.2015 №1721-25. Визнано протиправними та скасовано з дати їх прийняття накази Державної податкової інспекції у місті Полтава Головного управління ДФС у Полтавській області "Про призначення податкових керуючих" від 06.04.2015 № 33 та від 23.07.2015 № 64 в частині, що стосується призначення податкового керуючого щодо Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" публічного акціонерного товариства "Укрнафта". Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у місті Полтава Головного управління ДФС у Полтавській області "Про опис майна у податкову заставу" від 07.04.2015 № 5566/10/16-01-25-02-30.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (код ЄДРПОУ 00135390) перебуває на обліку як платник податків у Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів - Центральному офісі з обслуговування великих платників. Зареєстроване місцезнаходження суб'єкта господарювання - юридичної особи Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" є: місто Київ, провулок Несторівський, 3-5.

За результатами діяльності у 2014 році, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" як платник податку подало консолідовану декларацію з податку на прибуток, а за місцезнаходженням Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" - розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток. Відповідно платником зазначеного податку є Публічне акціонерне товариство "Укрнафта".

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", у відповідності до приписів податкового законодавства, повідомило як свій контролюючий орган, так і орган на території якого знаходиться відокремлений підрозділ про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства.

Нафтогазовидобувне управління "Полтаванафтогаз" є філією (відокремленим підрозділом) публічного акціонерного товариства "Укрнафта", яке взяте на облік у Державній податковій інспекції у місті Полтаві та згідно пункту 11 Статуту публічного акціонерного товариства "Укрнафта" не є юридичною особою.

Державна податкова інспекція у місті Полтава Головного управління ДФС у Полтавській області винесла Нафтогазовидобувному управлінню "Полтаванафтогаз" податкову вимогу форми "Ю" № 1721-25 щодо наявності податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 21467947,81 грн. А також прийнято наказ від 06.04.2015 № 33 "Про призначення податкових керуючих", відповідно до якого за Нафтогазовидобувним управлінням "Полтаванафтогаз" закріпили головного державного інспектора Леоненко О.В. (наказом від 23.07.2015 № 64 головного державного інспектора Леоненко О.В., на час лікарняного, замінено на головного державного інспектора Білай С.В.).

07.04.2015 відповідачем прийнято рішення від 07.04.2015 № 5566/10/16-01-25-02-30 про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності публічного акціонерного товариства "Укрнафта" по структурному підрозділу Нафтогазовидобувне управління "Полтаванафтогаз".

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Державна податкова інспекція у місті Полтава Головного управління ДФС у Полтавській області на порушення статей 20, 59 Податкового кодексу України, не будучи контролюючим органом для позивача як платника податку на прибуток, неправомірно прийняла оспорюванні рішення: податкову вимогу від 06.04.2015 № 1721-25, накази від 06.04.2015 № 33 та від 23.07.2015 № 64 в частині про призначення податкового керуючого щодо Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", рішення від 07.04.2015 № 5566/10/16-01-25-02-30 про опис майна у податкову заставу, за відсутності на те відповідних повноважень.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку з числа резидентів є відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 133.1.1 цього пункту, визначені відповідно до розділу I цього Кодексу, за винятком представництв.

Згідно пункту 152.4 статті 152 Податкового кодексу України порядок нарахування податку в разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку - юридичної особи.

Платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.

Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються контролюючі органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів).

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Якщо відповідно до законодавства у платника податків, окрім обов'язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі.

У відповідності до пункту 91.1 статті 91 Податкового кодексу України керівник контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.

З огляду на вимоги вищенаведених норм права, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при консолідованій сплаті податку на прибуток обов'язок як з нарахування і сплати податку філією, так і відповідальність за несплату нею узгоджених сум податкових зобов'язань протягом граничних строків, покладається на головне підприємство.

Відтак, з урахуванням положень податкового законодавства щодо відповідальності за своєчасне та повне внесення сум консолідованого податку на прибуток до бюджету платника податку, у складі якого знаходяться відокремлені підрозділи, податкову вимогу по податкової заборгованості зі сплати консолідованого податку на прибуток, яка виникла у філії Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз", накази про призначення податкового керуючого та рішення про опис майна у податкову заставу мають бути прийнятими Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні рішення є такими, що прийняті не в межах повноважень та у спосіб, що не передбачений Податковим кодексом України (2755-17) , а тому вони підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .