Суддя Верховного Суду України Гуменюк В.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення та зобов'язання передати на приватизацію земельну ділянку, за зустрічним позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом посилаючись на те, що згідно з Державними актами на право приватної власності на земельну ділянку від 19 березня 2007 року вона на підставі договорів купівлі-продажу від 6 листопада 2006 року та від 7 грудня 2006 року є власником земельних ділянок площею 0,0755 га та 0,0800 га, які розташовані по вул. Лісова, б/н (вул. Кобилянська, діл. 66) в м. Вінниці, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. З західної сторони її земельних ділянок знаходиться земельна ділянка площею 0,10 га. по вул. Кобилянської, б/н, що є власністю Вінницької міської ради. 22 червня 2007 року вона зверталася до Вінницької міської ради з заявою про виділення їй земельної ділянки 0,12 га під садівництво та 0,03 га під лужництво. 17 липня 2007 року управлінням земельних ресурсів була надана відповідь про те, що дана територія призначена для садибної забудови. 27 лютого 2008 року вона звернулася до Вінницької міської ради з заявою про передачу їй шляхом приватизації земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки. 20 березня 2008 року управління земельних ресурсів Вінницької міської ради відмовило їй у виділенні земельної ділянки, з тих підстав, що зазначену територію рішенням Вінницької міської ради затверджено містобудівне обґрунтування та надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки. Вважає відмову безпідставною, оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки шляхом приватизації гарантовано Земельним кодексом України (2768-14) . Просила визнати незаконним рішення Вінницької міської ради від 29 лютого 2008 року в частині надання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 дозволів на складання проекту відведення земельних ділянок по вул. Кобилянської, б/н площею 1000 кв.м. та зобов'язати Вінницьку міську раду виділити їй безоплатно земельну ділянку площею 0,10 га за вказаною адресою.

Вінницька міська рада звернулася із зустрічним позовом посилаючись на те, що при здійсненні самоврядного контролю за охороною та використанням земель працівниками управління земельних ресурсів було виявлено, що ОСОБА_1 використовує фактично не надану їй в користування земельну ділянку загальною площею 0,1659 га. Фактичне використання земельної ділянки полягає у її огородженні парканом із бетонних плит з півдня та півночі та будівництві капітальної огорожі. Крім того, ОСОБА_1 встановлено фундамент під будівництво огорожі з вмурованими в нього залізними трубами, який проходить від закінчення паркану із бетонних плит до озера. Вінницька міська рада не приймала стосовно ОСОБА_1 рішення про передачу їй земельної ділянки у власність або користування, не вчиняла правочину, спрямованого на передачу ОСОБА_1 прав щодо цієї земельної ділянки. Вважають, що ОСОБА_1 самовільно зайняла земельну ділянку по вул. Кобилянській, б/н, яка відноситься до земель міської ради. Просили зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1659 га, що виходить за межі земельних ділянок, які належать на праві власності ОСОБА_1 шляхом знесення паркану із бетонних плит, капітальної огорожі, фундаменту під огорожу з вмурованими в неї залізними трубами.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2008 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов Вінницької міської ради задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що знаходиться по вул. Кобилянської, б/н в м. Вінниці та межує з земельними ділянками №№ 66, 67, 68 по вул. Кобилянської площею 0,1659 га, що виходить за межі земельних ділянок, які належать на праві власності ОСОБА_1 шляхом знесення: паркану із бетонних плит встановлених з півдня та півночі зазначеної ділянки; капітальної огорожі; фундаменту під огорожу з вмурованими в неї залізними трубами.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2008 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, а в задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Касаційна скарга необґрунтована. Доводи скарги висновків суду не спростовують. Передбачених законом підстав неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права не встановлено.

Керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України,

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення та зобов'язання передати на приватизацію земельну ділянку, за зустрічним позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.