6-2315св08 Про захист прав споживача - 24.09.2008 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (далі - ДП "Кіровоградтепло") про захист прав споживача,

У березні 2007 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що є власником квартири АДРЕСА_1. Після отримання дозволу на влаштування автономного опалення в квартирі та проведення ремонтних робіт, 2 вересня 2005 року квартиру було відключено від мережі центрального опалення.

Однак відповідач вимагає сплатити 2 613 грн. 02 коп. боргу за теплопостачання.

Посилаючись на викладене, просив визнати дії ДП "Кіровоградтепло" по нарахуванню заборгованості за теплопостачання неправомірними.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 3 жовтня 2007 року позов задоволено. Зобов'язано ДП "Кіровоградтепло" скасувати заборгованість за теплову енергію, нараховану ОСОБА_1 за період з жовтня 2005 року до 23 квітня 2007 року.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 5 грудня 2007 року зазначене судове рішення скасовано та в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, районний суд виходив із того, що факт відключення квартири позивача від централізованої системи теплопостачання підтверджується довідкою КРЕП № 8 та актом від 23 жовтня 2006 року (а.с. 5), а також висновком про те, що відповідач з 2 вересня 2005 року не користується послугами, які надає позивач.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, виходив із того, що відповідно до наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22 листопада 2005 року (z1478-05) "Про порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води", затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (z1478-05) (далі - Порядок) акт про відключення квартири від теплопостачання в десятиденний термін повинен бути поданий заявником до міжвідомчої комісії на затвердження. Оскільки акт міжвідомчою комісією не затверджувався, підстави для скасування заборгованості відсутні.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Із зазначених позивачем предмету та підстав позову вбачається, що предметом спору стала правомірність нарахування заборгованості за теплопостачання.

Разом з тим згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Оскарження дій працівників підприємства по нарахуванню заборгованості за теплопостачання, яка є різновидом претензії, не передбачено діючим законодавством в якості способу захисту прав.

Усе те, що зазначив ОСОБА_1 у позовній заяві може бути запереченням в разі пред'явлення до нього позову про стягнення певної суми. Однак таких позовних вимог ніхто не заявляв.

Суду необхідно було уточнити позовні вимоги, встановити характер спірних правовідносин, проте ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд цього не зробили.

За таких обставин ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 3 жовтня 2007 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 5 грудня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.