Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Головуючого - Яреми А.Г.,

Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на частину майна,

У березні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 2001 року вона проживала з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, за час спільного проживання і за спільні кошти, одержані від здійснення підприємницької діяльності, вони придбали нерухоме майно - 21/25 частину нежилої будівлі АДРЕСА_1, 1/25 частину нежилої будівлі АДРЕСА_2, також вклали гроші на рахунок у банку, однак правовстановлюючі документи оформлені на ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 він загинув, відкрилася спадщина, проте спадкоємці не визнають, що зазначене майно належало їй та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, між ними не досягнуто й згоди про поділ такого майна.

Позивачка під час розгляду справи уточнила позов та просила визнати за нею право власності на частину майна, придбаного нею з ОСОБА_2 за період з 1 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на 21/50 частину нежилої будівлі АДРЕСА_1 та на 1/50 частину нежилої будівлі АДРЕСА_2

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 19 жовтня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 23 січня 2008 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4помер ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 однією сім'єю, але без реєстрації шлюбу. Згідно договору купівлі-продажу від 3 жовтня 2005 року ОСОБА_4шляхом викупу з комунальної власності придбав 21/25 частину нежилої будівлі АДРЕСА_1, а згідно договору купівлі-продажу від 16 березня 2004 року - 1/25 частину нежилої будівлі АДРЕСА_2.

Задовольняючи позов, суд керувався положеннями статей 60, 61, 63, 70, 74 СК України та виходив із того, що частини нежилих будівель є ОСОБА_4 та позивачки спільною сумісною власністю, оскільки таке нерухоме майно набуте ними за час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, тому ОСОБА_1 має право на частину майна.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Статтею 57 СК України передбачено правові підстави визначення майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка; статтею 61 СК України визначено об'єкти права спільної сумісної власності.

Відповідно до положень статей 57, 61 СК України, статті 52 ЦК України майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

З урахуванням наведеного, майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця також не може бути об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка з підстав, передбачений статтею 74 СК України.

ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог зазначала, що спірні нежилі приміщення були придбані за кошти, одержані нею та ОСОБА_2 від здійснення підприємництвої діяльності.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, встановив, що ОСОБА_2 спірні приміщення придбані шляхом викупу з комунальної власності, однак змісту відповідних договорів купівлі-продажу не проаналізував, не перевірив та не зазначив у рішенні чи був зареєстрований ОСОБА_4як приватний підприємець, не з'ясував чи є спірні частини нежилих будівель майном фізичної особи - підприємця, а тому передчасно дійшов до висновку про визнання такого нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1та ОСОБА_4

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною 2 статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду від 19 жовтня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 23 січня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.