Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом національної акціонерної страхової компанії "Оранта" до Корюківської районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, за касаційними скаргами Корюківської районної державної нотаріальної контори та ОСОБА_1 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 21 квітня 2008 року,

У січні 2008 року НАСК "Оранта", в особі Корюківського районного відділення, звернулась до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 17 травня 2006 року Корюківською районною державною нотаріальною конторою, на ім'я ОСОБА_1.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько відповідачки ОСОБА_2, після смерті якого відкрилась спадщина на все його майно, в тому числі жилий будинок АДРЕСА_1, яке за заповітом спадкодавець заповідав своїм чотирьом дітям: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в рівних частках. Всі вони звернулись після смерті батька до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, проте ніхто з них не отримав свідоцтва про право на спадщину.

5 травня 2005 року спадкоємиця ОСОБА_4 уклала з позивачем договір страхування спадкового будинку строком до 11 червня 2006 року. 5 березня 2006 року виникла пожежа, внаслідок якої був знищений будинок та загинула сама ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 сестра загиблої ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину у вигляді спадкового майна, що складається з страхової суми на будинок згідно з договором страхування від 5 травня 2005 року, укладеного між НАСК "Оранта" і ОСОБА_4, в сумі 13000 грн.

Посилаючись на те, що договір страхування був укладений після смерті ОСОБА_2, права і обов'язки страхувальника мала лише ОСОБА_4, ОСОБА_1 не є спадкоємицею ОСОБА_4 першої черги, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Корюківського районного суду Черніговської області від 19 лютого 2008 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 21 квітня 2008 року, вимоги позивача задоволені. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 17 травня 2006 року Корюківською районною державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_1 про спадкування нею після смерті батька ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкового майна в розмірі частки, яке складається з страхової суми на жилий будинок АДРЕСА_1 згідно договору про страхування від 5 травня 2005 року в сумі 13000 (тринадцять) тисяч грн. Розподілено судові витрати.

У касаційних скаргах ОСОБА_1 та завідуюча Корюківською районною державною нотаріальною конторою Занєгіна О.С. просять судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зазанчаючи, що дії нотаріуса вчинені у відповідності до вимог закону.

Колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У відповідності до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого вірно погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 не є спадкоємицею першої черги померлої ОСОБА_4, яка уклала договір страхування на будинок. Отримати свідоцтво на спадкування страхової суми за будинок, як спадкоємиця померлого батька, вона не може, оскільки на момент смерті батька такого договору ще було, а значить страхова сума не може входити в спадкове майно. Крім того, нотаріус видала також і свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на ім'я її дочки ОСОБА_6 Тобто нотаріус переплутала права та обов'язки двох спадкоємців, які мають різні спадщини, різні дати відкриття спадщини та різних спадкоємців.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права.

Посилання касаційних скарг на положення ст. 994 ЦК України , згідно з якою у разі смерті страхувальника, який уклав договір майнового страхування, його права та обов'язки переходять до осіб, які одержали це майно у спадщину, не спростовують висновків суду. Зазначена норма права стосується осіб, які одержали майно, на яке мала право ОСОБА_4, у спадщину і такою особою є її дочка (ОСОБА_6), яка й подала заяву в нонконтору про прийняття спадщини.

Керуючись ст.ст. 336, 338 -ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційні скарги Корюківської районної державної нотаріальної контори та ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 21 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.