Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_4, до якої приєдналася ОСОБА_5, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 березня 2008 року,

У травні 2007 року ОСОБА_1 пред'явив у суді позов до ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості недійсними.

Зазначав, що з 13 жовтня 1988 року він перебуває з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 7 жовтня 2004 року за спільні кошти подружжя вони придбали в ТОВ "Новий шлях" нежитлові будівлі, що розташовані на земельній ділянці по вул. Радгоспній, 3 у с. Горенка Києво-Святошинського району Київської області. а саме: їдальню під літ. Б загальною площею 167,5 кв.м; магазин під літ. В загальною площею 201,4 кв.м; контору під літ. Г загальною площею 154,3 кв.м; павільйон № 1 під літ. Д загальною площею 201 кв.м; павільйон №2 під літ Є загальною площею 204,3 кв.м.

Зазначене нерухоме майно було оформлено на дружину.

У подальшому він дізнався, що відповідно до договорів купівлі-продажу від 14 лютого 2007 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровими номерами 2933, 2993, 2963, його дружина, ОСОБА_2, продала зазначені нежитлові будівлі ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5.

Посилаючись на те, що згоди на відчуження об'єктів нерухомості він не давав, позивач просив визнати зазначені договори купівлі-продажу від 14 лютого 2004 року недійсними.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 березня 2008 року, позов ОСОБА_1 задоволено: визнано недійсними договори купівлі-продажу від 14 лютого 2007 року нежитлових будівель, розташованих на земельній ділянці по вул. Радгоспній, 3 у с. Горенка Києво-Святошинського району Київської області, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровими номерами 2933, 2993, 2963.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постановлені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із його доведеності.

Проте повністю погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки його зроблено судом із порушенням норм процесуального права.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 25 квітня 1978 року №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. Цивільним кодексом України (435-15) передбачено вичерпний перелік підстав, за наявності яких цивільно-правова угода може бути визнана недійсною.

Проте на порушення вимог ст. 213 ЦПК України в рішенні суду не зазначено, на підставі якої норми матеріального права вирішено спір.

Не застосовані судом і передбачені законом наслідки визнання угоди недійсною.

Крім того, визнаючи недійсними договори купівлі-продажу нежитлових будівель, однією зі сторін яких є - ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення в справі може постановлюватися щодо сторін, а сторонами в цивільному процесі згідно зі ст. 30 ЦПК є позивач та відповідач.

То ж у порушення норм цивільно-процесуального права суд не притягнув ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до участі в справі в якості відповідачів.

На порушення вимог ст. ст. 59, 215 ЦПК України суд не дав належної правової оцінки нотаріально посвідчений заяві позивача від 7 лютого 2007 року про давання ним згоди на продаж спірних нежитлових будівель його дружиною, ОСОБА_2, за ціною та на умовах за її розсудом (а.с. 93).

Висновки суду про те, що заява була ним відкликана не підтверджені належними доказами.

Зазначені порушення закону залишилися поза увагою апеляційного суду.

З огляду на викладене постановлені судами рішення не можна визнати законними та обґрунтованими й вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4, до якої приєдналася ОСОБА_5, задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 березня 2008 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.